Адвокат відкинувся на спинку крісла і, очікуючи, мовчки дивився, як господиня розгорнула одного листа і швидко пробігала його очима.
— Це він і є, — сказала вона, подаючи лист гостеві. — Бачте, ось тут унизу він пише…
Вона показала місце на аркушику паперу, і Гофстраат почав читати:
— «… перевершують мої найсміливіші сподівання. Фотоматеріалів у мене вже мало. Проявляти тут майже неможливо — дуже жарко. Тому Нево надсилає плівки до Нью-Йорка, там їх проявляють і закріплюють. Серед знімків є фото дуже цінних знахідок. Вони привернуть до себе увагу фахівців. Завтра ми починаємо розкопки великої східної брами. Ми…»
Адвокат поклав листа.
— Гм… Це можна тлумачити по-різному. Тут неясно, що він, власне, розуміє під «цінними знахідками». Вам відомо, де зараз знімки, про які йде мова в цьому листі?
— Знімки всі тут у нас. Повернувшись сюди, пан Нево передав їх нам. Вірніше, — поправилася папі Тербовен, — тепер вони на експертизі в Парижі.
— Шкода, — протягнув Гофстраат, — може б…
Пані Тербовен перебила його.
— Ми з Петером переглянули знімки; це фотографії решток будівель, стін, тесаного каміння, кілька знімків їхнього табору з наметів. І більш нічого!
— Скільки там плівки?
— Разом дванадцять котушок, по тридцять шість знімків на кожній, — не роздумуючи відповіла пані Тербовен.
— А плівки пронумеровані вашим чоловіком?
— Ні.
Адвокат віддав листа і одразу ж змінив тему.
— То ви хочете, щоб я продав намисто?
— Так, я хотіла просити вас про це! Мені самій нелегко йти з цим намистом до ювеліра, а вам, безперечно, було б зручніше зробити це, — сказала пані, затинаючись і ніби перепрошуючи.
Гофстраат кивнув головою на знак згоди.
— Завтра ж я зможу повідомити вас, скільки коштує намисто. Я знаю одного дуже доброго фахівця. Можливо, що він і купить ці перли.
Адвокат глянув на годинник і підвівся.