- А чому б вам не звернутися в поліцію?
- Зверталися, - зітхнув клерк, - але там тільки руками розвели: приватна власність недоторканна, нічого не
вдієш.
- Невже вас не може захистити муніципалітет?
- Ми вирішили в муніципалітет навіть не звертатися, аби він взагалі не ліквідував нашу Комісію, бо ми тоді
залишимося без роботи. А містер Банч, вимагаючи звільнити помешкання, погрожує відключити світло, опалення
і...
- Ф’юу-уть!.. - аж присвиснув Джо, забувши, що для справжнього джентльмена то несолідно і нечемно. - То
містер Банч і вас викидає на вулицю?
- Ну, це... емоції, - холодно і навіть аж ображено мовив клерк. - Наша Комісія авторитетна, солідна, і викидати
на вулицю нас ніхто не посміє. Ми прсто самі змушені вибратись... гм-гм... на вулицю. Але це - тимчасово. Як
тільки Комісія підшукає собі нове помешкання для офісу, ми обов’язково розглянемо вашу скаргу, містере... е-е...
- Лі, - зітхнув Джо.
Та клерк, не дослухавши його прожогом вискочив з кімнати. І вчасно, бо агенти містера Банча якраз збиралися
запломбовувати звільнену кімнату...
XIV
З коридора донісся короткий зумер.
Джо метнувся до вхідних дверей - приємно все ж таки, перебуваючи в зоні ув’язнення, одержувати вісті з волі!
З поштової скриньки витягнув іще одну новорічну листівку із зображенням ялинки і веселого Санта-Клауса.
“Містере Лі!