Постояв біля відеоакваріума, спостерігаючи на відеоекрані за грою яскравих відеорибок, підійшов до
відеокаміна, теж постояв, дивлячись у вогонь, який ще нікого й ніколи не зігрів, і знову зітхнув. Щось йому і
камін, і рибки почали набридати. Може, придбати інші коробки законсервованих картинок, тобто касети настрою?
Тихий грибний дощик, морський прибій чи просто схід або захід сонця під музику Моцарта. Кажуть, допомагає,
створює ілюзію душевного спокою та лірично-романтичного настрою... Але все то - витрати, витрати, витрати...
Поникав ще по кімнаті, для чогось зняв із стіни мачете, спробував лезо, розмахнувшись, розсік повітря (криця
тонко задзвеніла) і, нудьгуючи, повісив мачете на місце. Та й заходився готуватися до зустрічі Нового року.
З антресолей витягнув довгасту картонну коробку з синтетичною ялинкою, не поспішаючи, зібрав її і поставив
на столі. І пішов на кухню - час уже було накривати святковий стіл. Хоч гостей у нього не передбачалося, але
святковий стіл вирішив накрити. Новий рік є Новий рік.
Переглянувши запаси харчів, похитав головою: кава, кілька пересохлих галет, цукор, яєчний порошок та суха
картопля в пакетах. Не густо. У всякому разі, не для святкового столу. Добре, що хоч вціліла пляшка коньяку. А
втім, вона, здається, почата.
Пляшку поставив під ялинку, там же поклав галети. Звичайно, галети - не те. Для святкового новорічного столу
потрібна індичка, що є традиційним символом благополуччя Міста. Але де її візьмеш тепер?
В’язень походив навколо столу і махнув рукою: хай і так!
Оскільки робити більше не було чого, він знову увімкнув телестіну і - треба ж! - по телебаченню саме
рекламували смажену індичку. Але яку!
- Як відомо, традиція вимагає, щоб на столі в ніч під Новий рік обов’язково була смажена індичка - символ
благополуччя і процвітання сім’ї, - добре поставленим голосом говорив диктор. - Та, на жаль, з різних причин не