він кинувся вперед, ударив новорічного гостя по руці, і пістолет, відлетівши в куток, глухо гупнувся об підлогу.
А в наступну мить він уже був у руках Джо. Санта-Клаус стояв отетерілий, все ще не вірячи в те, що сталося.
- Так на чому ми зупинилися? - граючись пістолетом, з милою посмішкою запитав Джо, і його агатові очі
сховалися у вузькі щілини повік. - Здається, на тому, що ти, старий, теж одержав кілька подібних листівок?
До Санта-Клауса нарешті повернулася здатність говорити.
Він шумно видихнув повітря.
- Мене завтра викинуть на вулицю, і я... - Санта-Клаус хитнувся й повільно опустився на стілець. Плечі його
здригалися.
- Вперше в житті бачу Санта-Клауса, який плаче! - вигукнув Джо. - І плаче в новорічну ніч. Ах, як оригінально!
Де ще таке побачиш? Теж мені..: грабіжник! Із такими нервами у джентльмени удачі не йдуть.
Санта-Клаус аж зайшовся басовитим риданням. “Псих? Наркоман? - майнула думка в детектива. - Цього ще
мені не вистачало в ніч під Новий рік...”
- Послухайте, ви... Санта-Клаус, чи як вас там, - втративши терпець, вигукнув Джо. - Випийте води і
заспокойтесь. Я не терплю сліз. Якщо ви прийшли сюди грабувати, то грабуйте, хай вам чорт! Тільки без дешевої
істерики!
Сходив на кухню і приніс води.
Санта-Клаус тремтячими руками схопив склянку, цокочучи об неї зубами, випив воду і, все ще схлипуючи,
рукавицею витер сльози. Той жест насторожив Джо.
- Візьміть себе в руки, - порадив він грабіжнику. - Ви навіть пограбувати ближнього нездатні. Навіщо було
братися за пістолет? Це ж не іграшка.