- Я... я просто ні на що не придатна, - басом заридав Санта-Клаус.
“Гм... Непридатна... Звідколи це Санта-Клаус став говорити про себе в жіночому роді?..”
- Можете викликати поліцію, мене арештують за спробу вас пограбувати і посадять у в’язницю. А там хоч
задарма годуватимуть. Та й квартплату за камеру не беруть.
- У в’язницю вас навряд чи посадять, бо всі в’язниці в нашому Місті переповнені. Жіночі - теж. Даю гарантію,
що вам доведеться відбувати покарання в так званій зоні ув’язнення. Простіше, у власній квартирі. І харчуватися
доведеться за власний рахунок. Одне слово, потрапите в таку ситуацію, у якій зараз перебуваю я.
- То ви ув’язнений?
- На жаль... - Джо показав браслет на своїй руці. - Мій персональний електронний охоронець. Дуже надійний.
Сиджу під його наглядом і гадаю, де мені роздобути доларів, щоб платити за оцю саму... зону ув’язнення. Аж тут
вас принесло. Інтересна, скажу вам, виходить ситуація.
- Бідолаха...
- Вельми вдячний за співчуття.
- Якби знала, що ви...
Мовлено це було зовсім не чоловіком, але - бас... І тут він здогадався й майже весело вигукнув:
- Та війміть з рота апаратик і говоріть своїм натуральним голосом. Він у вас, до речі, не тільки не бас, а й взагалі
не чоловічий. Бо ви, смію вас запевнити, не чоловічої... гм-гм... статі. Ви належите до так званої прекрасної
половини роду людського.
- Колись належала до прекрасної половини, а тепер... а тепер мені байдуже, до кого я належу.
Новорічний гість механічно взяв зі столу фотографію, підніс її ближче до очей і зненацька вигукнув: