Білий король детективу

22
18
20
22
24
26
28
30

відбору та найму, де мені задавали найрізноманітніші питання, підсовували тексти, проводили навіть графологічну

експертизу, одне слово, вивчали мої “об’єктивні дані” та мій КІ - коефіцієнт інтелігентності. І раз навіть взяли мене

на роботу. І думаєте - куди? У групу, точніше, в збіговисько клакерів. Ви знаєте, що таке клакери? Це підставні

особи, яких наймають за мізерну плату в театр чи естраду або для створення штучного успіху (їх розсаджують

поміж глядачами), або щоб провалити якогось виконавця чи й цілий спектакль... Нам платили мізерію, але все ж

якось можна було існувати. Та я не змогла. Це була підла робота підлого суспільства. Так я про це заявила, і мені

сказали: твоє критиканство - ось що заважає тобі знайти роботу. І мене перевели в спеціальну групу, де таких, як я,

невдоволених суспільством, зібрали чимало. Спершу ми нічого такого не підозрювали, бо нас запевняли, що

хочуть нам допомогти влаштуватися на роботу. Лише згодом ми збагнули, що над нами проводиться жахливий

експеримент і проводять його люди з поліції. До того експерименту входив гіпноз, спеціальні ліки, що руйнують

людську психіку й особистість, та інші допоміжні заходи - нас піддали програмі індокринації, яка мала на меті

переконати (з допомогою спеціальних химікаліїв та гіпнозу) в тому, що критика нашого в цілому здорового і

зразкового суспільства є такою ж загрозою для всіх нас, як рак для організму. Нас переконували, що ми

“забруднені і заражені” цим “раком”. Тільки тоді я збагнула, що це психопрограма, що поліційні чини вбачають у

ній один із видів зброї для боротьби із соціальним протестом, відхиленням від поглядів, нав’язаних офіційною

пропагандою. А тому нам під гіпнозом прищеплювали “правильні ідеї”, щоб вибити з наших голів “дурощі”. Я

ледве вирвалась із того кабінету відбору і звідтоді на пошуки роботи махнула рукою. Та й у моєму досьє в поліції

зафіксовано, що я заражена “раком критиканства нашого суспільства”. А з такими даними роботу не знайдеш.

Незначні мої заощадження швидко танули, я була у відчаї, розуміючи, що це все. Кінець. А тут і застереження

отримала: якщо не заплачу за квартиру, то з першого січня наступного року буду примусово виселена... Я