Першим порушив мовчанку Джо.
- У ніч під Новий рік годиться згадувати тільки хороше. І веселе. Коли б у мене була влада над вами, я велів би
вам цю ніч тільки веселитися.
- Але у вас у самого сумні очі.
- Зараз будуть веселі, - Джо заусміхався. - Веселитись так веселитись! Знаєте що? Давайте танцювати. До самого
ранку танцювати. Танцювати і танцювати. Наперекір усьому!
Вони танцювали до дванадцятої ночі, потім ще випили по срібній чарочці за Новий рік, бажаючи одне одному
щастя, погризли галет і знову танцювали. І хоч усміхалися одне одному, але очі в обох були сумні й задумливі. Що
їм принесе Новий рік?
Новий рік приніс їм вітання.
На відеоекрані раптом з’явився робот і безбарвним голосом прогудів (Джо і Дженні, урвавши танець, застигли,
повернувши голови):
- Засуджений номер 3542475! Адміністрація міської в’язниці вітає вас із Новим роком і сподівається, що ви і в
Новому році будете поводитися зразково й не порушувати правил ув’язнення. Адміністрація бажає вам щастя в
Новому році!
Відтарабанивши це, робот зник, і екран згас.
- Засуджений номер 3542475, я приєднусь до поздоровлень адміністрації і також бажаю вам щастя в Новому
році. - Повагавшись, Дженні обережно поцілувала в’язня в щоку і хотіла було звільнитися з його рук, але
засуджений номер 3542475 раптом рвучко притягнув її до себе. Вони глянули одне одному в очі. І раптом - так
недоречно! - почувся мелодійний дзвінок і екран засвітився. Вони злякано відсахнулися одне від одного.