- Денну виручку!
Втікав же грабіжник не в ковбойському стилі (та й де того коня зараз дістанеш!), а зник у небі на птахольоті.
- Ну?.. - запитав Джо в інспектора.
- Виручку встиг проциндрити, а його самого взяли, - неохоче розказував Х’ю. - “Ковбой” виявився актором
місцевого театру. На сцені виступав в амплуа трагіка вельми посередньо, а в житті вирішив зіграти... і, до речі,
непогано зіграв фарс з перевдяганням.
- А як ти напав на його слід?
- Одна деталь підказала. Працівник казино розказував мені, що коли “ковбой” тицьнув йому в живіт пістолет,
він лише тоді збагнув, що шестизарядний кольт у нього на поясі - це мальовнича бутафорія... Слідів “ковбой” не
лишив, спрацював чисто. Але мені засіло в мозку оте слово - бутафорія, не давало спокою. Я його вертів і так, і
сяк... А тоді взяв свого агента - і в театр. Вирішив з’явитися відкрито, з таким виглядом, нібито нам усе відомо і ми
прийшли брати “героя”. Це для того, щоб спровокувати “ковбоя”, якщо злочинець справді з театру. І знаєш, у
нього не витримали нерви. Вихопив пістолет... Коли б мій агент не підбив йому руку, всадив би мені здуру кулю в
живіт, а він, сам знаєш, мені ще потрібний, - засміявся. - Ну, та це дріб’язок, лише пошкрябина... А зараз мене
цікавить ваша величність білий король детективу. Розказуй, що нового вивідав про чорну королеву.
- Скажу тобі поки що не все. Сьогодні я лише здогадуюсь, що таке привид. Але здогадка - ще не факт. Крім
того, мені потрібно зустрітися з однією людиною, і вже потім усе стане на свої місця.
- Але звідки взялася ця, як її... Дженні? Це справді потойбічний привид чи, як ти стверджуєш, оптичний фокус? І
хто його влаштував? З якою метою?
Джо дістав з нагрудної кишені кілька аматорських знімків і кинув їх на стіл.