- А-а... Дженні на тім світі. Кларнес мимоволі здригнувся.
- То привид - це дух померлої? Ми спостерігали спіритичний сеанс? - Х’ю насторожився.
- Містика тут, як кажуть, і не ночувала, - заспокоїв його детектив. - Але про це згодом, зараз скажу, що в житті
привида звали Дженні Стівенс. Це була надзвичайно приваблива молода жінка. Вона - покійна дружина інженера
Едгара Стівенса, котрий працював у фірмі “Оптика”. Він любив її над усе. Та не любити Дженні не міг хіба що
стозп!
- А що з нею сталося? Померла?
- Загинула. - Джо помовчав, пройшовся кабінетом, шаснув було рукою до кишені за сигаретами, але передумав -
вчора він дав собі слово, останнє слово (здається вже сорок п’яте) віднині і назавжди кинути палити. - У самій
загибелі Дженні якась загадка, поки що мені незрозуміла. Працювала вона в Інституті біології і в свої двадцять сім
років була одним з найавторитетніших знавців термітів. Що таке терміти? Ну, це - перетинчастокрилі комахи
теплих країн, які живуть сім’ями у великих гніздах, так званих термітниках. Так ось, Дженні опублікувала за своє
коротке життя близько десяти праць, які геть змінили уяву про термітів. Принаймні так мене запевняли
спеціалісти. В останні роки місіс Стівенс займалася питаннями встановлення контактів з комахами, конкретно - з
термітами. Років зо два тому про це писали газети як про сенсацію нашого віку!
- Стривай! Тепер я щось пригадую... - зморщив чоло інспектор. - Навіть десь вирізку з газети зберіг: “Дженні
розмовляє з термітами”. Зізнаюсь, я тоді сприйняв ту замітку за звичайнісіньку газетну сенсацію для наївних
простаків.
- О, Дженні далеко пішла у вивченні хімічної мови комах. Мови запахів. Звичайно, газетярі тоді, як завжди,
дещо передали куті меду, але, як запевнили мене в інституті біології, вона була близька до встановлення контакту з