протест. Буцімто Едгар підбив робітників до страйку.
Принаймні так офіційно зафіксовано. Страйк на головних підприємствах фірми нічого не дав, фірма і тут
виграла, а Політична служба почала хапати призвідців, як завжди в подібних випадках, оголосивши їх агентами
лівих... У чорному списку опинився й Едгар Стівенс. Більше того, він очолив той список. Друзі попередили Едгара,
і одного дня він зник у невідомому напрямку...
- Куди?
- Цього не знає навіть Політична служба, а вона знає все. Едгар лишив записку: “Я йду назавжди з цього
проклятого світу, де у всіх громадян рівні можливості - витягнути ноги”.
- Ти думаєш, що він наклав на себе руки? - Кларнес запитливо дивився на детектива. - А втім, хай над цим
сушить голову Політична, це її “клієнти”.
- Вона й розшукує Едгара Стівенса по всій країні. Як агента підривних сил.
- Колегам з Політичної видніше, - обережно мовив інспектор. - А що сталося з віллою, коли зник Едгар?
- Стояла зачиненою, а потім фірма взяла... тобто переманила до себе Майкла Джексона і передала йому віллу.
- Разом з меблями, годинником і привидом?
- Так.
- То привид, себто - оптичне зображення Дженні, є витвором рук Едгара Стівенса?
- Так, мабуть. Але нічого певного поки що не можу сказати. Почекай іще день-два...
Вже коли вони виходили з кабіни центрального ліфта, під склепінням Усипальниці залунала мелодія реквієму
“Прощай, життя, здрастуй, Вічність”. Похоронної процесії з рідних та близьких ніде не було. І все ж реквієм лунав
печально й урочисто - Місто прощалося ще з одним своїм громадянином. Але той громадянин, певно, був