номер сто сорок два. А перед тобою оптичне явище. Ілюзія. Фокус, коли хочеш.
- Я все одно не віддам вам Дженні! - Майкл поспішно сунув руку до кишені, та Джо, миттєво її перехопивши,
стис так, що Майкл застогнав. Джо вийняв з його кишені променевий пістолет. - Ось так буде краще, старий.
І кинув пістолет Кларнесу, котрий спіймав його на льоту і поклав собі до кишені.
- В тебе є дозвіл на носіння променевого пістолета? - підійшов він до Майкла.
- Немає...
- Містер Джексон, напевне, знає, що той, хто незаконно користується променевою зброєю, підлягає негайному
арешту?
- Мені однаково...
- Послухай, старий, - м’яко озвався до нього Джо, - тобі треба відпочити і підлікуватися. І все тоді буде гаразд.
- Ні, ні, я здоровий, - відсахнувся Майкл. - Я зовсім-зовсім здоровий. Хто вам дозволив сюди заходити? Це моя
вілла!
- Ні, ти помиляєшся. Це вілла фірми “Оптика”, і тебе за невихід на роботу буде звільнено. А потім тебе виселять
з вілли. Просто викинуть - і все. Ти замислювався над цим?
- А мені... а мені все одно. Без Дженні я не буду жити.
- Майкле, твоя дружина Лінда вже в Усипальниці парку Вічного Спокою. Ти хоч знаєш про це?
- Лінда? Яка Лінда? - видно було, що Майкл напружено думає. - А-а... Лінда... Хіба вона померла? Дивно... - Але
він навіть не здивувався, бо далі мовив байдуже: - Що ж... Ніхто не вічний у цьому світі. І Лінда також... Може, це
й на краще.
- Але ж померла твоя дружина, Майкле. Твоя Лінда.