- Я не знаю ніякої Лінди! - Майкл дивився на детектива, але, певно, його не бачив. - У мене, крім Дженні, більше
нікого немає. І не було.
- Палиш, старий? - Кларнес простягнув Джексону сигарету, яку той жадібно схопив тремтячими руками.
Джо відвернувся.
Кларнес клацнув запальничкою і дав Майклу припалити.
Майкл кілька разів затягнувся, почав позіхати і терти очі. Захитався.
- Так захотілося спати... спа-ати... - позіхнув він і опустився на килим. - Давно я не спав... давно...
І миттєво захропів, блаженно всміхаючись уві сні. Кларнес нахилився, взяв з його рук сигарету, загасив її.
- Хай полежить, - кивнув на Майкла. - Через п’ятнадцять хвилин за ним прибуде санітарна служба. Я впросив
фірму поки що не звільняти цього бідолаху. Можливо, вдасться його вилікувати.
Джо скептично стис губи.
XVII
- Що скажете, професоре? - чомусь сердито запитав Кларнес ван Гоффа, котрий усе ще вражено кліпав
вицвілими віями.
- Я не знаходжу слів! - Професор розвів руками. - Це просто чудо! Я знав покійну Дженні, я дуже добре її знав і
тому можу засвідчити: вона постає як жива. Я ледве не кинувся до неї. Грандіозно! У мене просто не вистачає слів!
- Ви думаєте, що її чоловік Едгар Стівенс... - почав було Кларнес, та професор його швидко перебив:
- Я не думаю, я упевнений, що Едгар Стівенс зробив незвичайне відкриття в голографії. На жаль, я не спеціаліст
у цій галузі, а тому висловлюю лише загальне своє враження. Едгар Стівенс винайшов засіб, надзвичайно
ефективний, який проектує в простір зображення. Повторюю: прямо в простір. Без спецекрана. А це - винахід. Це