— А зв"язок? — нагадав Гайдук.
— Це взагалі загадкова історія. Ніякий Великий Вибух не перериває радіозв"язок на такий довгий час. Є кілька теорій щодо цього. Або під час Великого Вибуху діяв якийсь додатковий фактор, якесь невідоме джерело так званого ЕМР — Electromagnetic Pulse, — бо, за розрахунками наших фізиків, вибухи російських ракет не спроможні були викликати такий катастрофічний ефект… Це може означати, що хтось скористався з загального безладу й «підкачав» електромагнітне випромінювання в деяких регіонах світу до яких, на жаль, потрапила Україна. Ми зараз вивчаємо це питання — хто це міг зробити. І я скажу вам, пане генерале, нам дуже не вистачає розвідданих з різних частин світу. Треба провести заміри ЕМР і порівняти. Нам потрібно якнайшвидше відновити роботу військових аташе і спецзв"язок з ними.
«Легко сказати — відновити, — подумав Гайдук. — А спецзв"язок? Ми не маємо надійного зв"язку з Житомиром, Сумами…» А вголос тільки вимовив:
— А другий варіант?
— Не виключено, — безпристрасним тоном, наче на науковому симпозіумі, мовив Малахов, — що вже після Великого Вибуху хтось провів нищівну кібератаку активізував логічні бомби, знищив усі програми зв"язку енергетики, банківських мереж… І зробив це у своїх цілях, вибірково.
— Вибірково? — вигукнув Шморгун. — Це неможливо!
— Це можливо, — багатозначно сказав Малахов. — Ми зараз перевіряємо цю версію. Ми часто мислимо в рамках «африканського синдрому»: якщо в нас у країні Бумбу–Юмбу спека, то ми їдемо на Північний полюс у шортах і в пір"ї. А якщо уявити, що наслідки Великого Вибуху різні для різних країн?
— Як це може бути? — не вгамовувався Шморгун. — Це неможливо!
— Дядьку Миколо, не мучте нас, — перервала суперечку чоловіків Оля. — Їсти хочеться. І поплавати в басейні.
— Потерпи, Олечко, — Малахов увімкнув зображення на екрані. — Придивіться уважно: це зображення, отримане два тижні тому з нашого супутника «Чорнобиль-30–М155».
Перехопивши здивовані погляди гостей, Малахов пояснив:
— Це наш найбільш захищений від ЕМР спеціальний проект, що ми розробляли на випадок ядерної війни. На щастя, він не потрапив безпосередньо в зону вибухів. Ми активували його місяць тому. Він «бачить» крізь хмари. Дивіться.
На чорно–космічному тлі виплив блакитно підсвічений еліпс — фрагмент Землі. Кілька хвилин супутник плив над абсолютно темною поверхнею.
— Це — Євразія, — коментував Малахов. — Летимо над Сибіром. Волга… Україна.
Поодинокі слабкі вогники виникли і згасли в районі Києва.
— Польща… Трохи краще… Німеччина… Це Швейцарія — острів світла в Європі. Франція — вогні пожеж… А це Лондон.
Вони побачили інтенсивне сяяння світла великої метрополії. Через кілька хвилин суцільної океанської темряви супутник вихопив з мороку міріади вогнів східного узбережжя Америки — наче зоряне небо у липні відкрилося враженим гостям Інспектора Кварка.
— Канада поділилася з Америкою своїми енергетичними потужностями, — прокоментував Малахов. — Як бачите, далеко не всі потерпають від Великої Темряви. Покажу ще щось цікаве.
Він змінив картинку на екрані, який знову поринув у темряву. І раптом засяяв вигинистий світляний потік, різко обмежений кордонами чорноти з обох боків.
— Це Китай, — пояснив загадкову картинку Малахов. — Морське узбережжя. Але дивно, що континентальні райони темні. Можливо, стався розкол Китаю на північний і південний, почалася громадянська війна. Ми не знаємо. Але Шанхай і вся промислова зона не постраждали від ядерних ударів.
ebooksa