Тягар пристрастей людських

Він більше нічого не міг придумати. Кері часто розмірковував над цією можливістю і уявляв собі, що зробить і скаже. Він смертельно страждав, уявляючи собі розпач, який мучитиме його, думки про самогубство, як він, розгнівавшись, втратить глузд; але, напевно, занадто яскраво уявляв собі емоції, які переживе, і тепер почувався просто виснаженим, наче людина після серйозної хвороби, коли життєвих сил залишається так мало, що все стає їй байдужим і хочеться одного: аби їй дали спокій.

— Розумієте, я не молодшаю, — продовжувала дівчина. — Мені двадцять чотири, і вже час облаштуватися.

Філіп мовчав. Він подивився на patronne, що сиділа за барною стійкою, а потім його погляд застиг на червоній пір’їні на капелюшку однієї з відвідувачок. Мілдред роздратувалася.

— Ви могли б мене привітати, — сказала вона.

— Міг би чи не міг? Я навіть не можу повірити, що це правда. Хоча так часто це собі уявляв. Кумедно, що я так радів, коли ви запросили мене повечеряти разом. Із ким ви збираєтеся побратися?

— З Міллером, — відповіла дівчина, трохи зашарівшись.

— З Міллером? — здивовано вигукнув Філіп. — Але ж ви не бачили його кілька місяців.

— Минулого тижня він якось зайшов пообідати і зробив мені пропозицію. Він заробляє непогані гроші. Зараз отримує сім фунтів на тиждень і має чудові перспективи.

Філіп знову помовчав. Він згадав, що Міллер завжди подобався дівчині; той розважав її, і вона несвідомо захоплювалася шармом, якого додавало чоловікові його іноземне походження.

— Гадаю, це було неминуче, — врешті озвався він. — Ви зобов’язані були погодитися на найкращу пропозицію. Коли збираєтеся одружитися?

— Наступної суботи. Я вже повідомила на роботі.

Філіп раптом відчув гострий біль.

— Так швидко?

— Ми збираємося тільки розписатися. Емілю так більше подобається.

Кері відчув страшенну втому. Йому хотілося швидше попрощатися з дівчиною й одразу ж лягти у ліжко. Він попросив рахунок.

— Я посаджу вас у кеб до вокзалу Вікторії. Припускаю, що поїзда не доведеться довго чекати.

— А ви зі мною не поїдете?

— Чесно кажучи, мені не хотілося б, якщо ви не заперечуєте.

— Як вам завгодно, — відповіла Мілдред зверхньо. — Гадаю, ми побачимося завтра, коли ви прийдете пити чай?

— Ні, думаю, нам краще просто зараз поставити крапку. Не бачу сенсу продовжувати мої страждання. За кеб я заплатив.