— Не будьте ідіотом, — озвалася Нора.
Філіп узяв жінку за лікті і притягнув до себе. Вона не опиралася і нахилилася трохи вперед, а Філіп поцілував її червоні вуста.
— Чому ви це зробили? — запитала вона знову.
— Тому що це приємно.
Нора не відповіла, але її погляд засяяв ніжністю, і вона м’яко торкнулася рукою Філіпового волосся.
— Знаєте, з вашого боку страшенно необачно так поводитися. Ми були такими гарними друзями. Було б весело, якби все так і залишалося.
— Якщо ви справді розраховуєте на мої кращі риси, — зауважив Філіп, — вам не слід продовжувати гладити мою щоку.
Жінка захихотіла, але не забрала руку.
— Я жахливо поводжуся, правда? — поцікавилася вона.
Філіп здивувався і трохи зачудувався, а подивившись жінці в очі, він побачив, як вони наповнюються сльозами ніжності, і їхній погляд його причарував. Серце раптом застрибало, і він сам мало не заплакав.
— Норо, невже ви мене кохаєте? — недовірливо запитав він.
— Ви розумний хлопець, а ставите такі дурнуваті запитання.
— Ох, люба моя, мені ніколи не спадало на думку, що це може статися.
Він стиснув її в обіймах і взявся цілувати, а Нора, сміючись, червоніючи і плачучи водночас, радо піддавалася хлопцевим рукам.
Раптом Філіп відпустив Нору, сів навпочіпки і здивовано подивився на неї.
— Ну я й спантеличений! — признався він.
— Чому?
— Ви мене так здивували.
— Це була приємна несподіванка?
— Надзвичайно! — щиро вигукнув він. — Я пишаюся і щасливий, і такий вдячний.