— Чому?
— Розумієте, я так безтямно кохав вас. Я робив усе можливе, аби вам сподобатися, і думав, що ви не можете нікого покохати. Так страшно дізнатися, що ви свідомо пожертвували всім заради того недоумка. Цікаво, що ви в ньому знайшли.
— Мені страшенно шкода, Філіпе. Я потім сама гірко пошкодувала, присягаюся.
Кері подумав про Еміля Міллера, про його бліде нездорове обличчя, неспокійні блакитні очиці та вульгарну франтуватість; чоловік завжди носив яскраво-червоні в’язані камізельки. Філіп зітхнув. Мілдред підвелася, підійшла до нього й обійняла за шию.
— Я ніколи не забуду, що ви пропонували мені побратися, Філіпе.
Він узяв її долоньку в руку і подивився на дівчину. Вона нахилилася і поцілувала його.
— Філіпе, якщо я досі вам небайдужа, тепер я згідна на все. Я знаю, що ви справжній джентльмен.
Серце Кері завмерло. Від її слів йому запаморочилося в голові.
— Страшенно люб’язно з вашого боку, але я не можу.
— Ви мене більше не кохаєте?
— Навпаки, я кохаю вас усім серцем.
— Тоді чому нам не насолоджуватися життям, якщо випала така нагода. Розумієте, тепер уже однаково.
Філіп висмикнувся з її обіймів.
— Ви не розумієте. Побачивши вас уперше, я хворобливо закохався, а тепер… цей чоловік. На жаль, у мене чудова уява, і мене нудить від одної думки про вас із ним.
— Ви такий кумедний, — озвалася Мілдред.
Він знову взяв її за руку і всміхнувся.
— Не думайте, наче я невдячний. Я ніколи не зміг би віддячити вам за таку нагоду, але, зрозумійте, це сильніше за мене.
— Ви гарний друг, Філіпе.
Вони продовжили розмовляти, і незабаром повернулася дружня невимушеність, як у старі добрі часи. Насувалася ніч. Філіп запропонував повечеряти разом і зазирнути до м’юзик-холу. Йому довелося трохи повмовляти Мілдред: вона вважала за необхідне поводитися відповідно до ситуації, а за таких прикрих обставин нікому не пасує розважатися. Нарешті Кері попросив її піти з ним, просто щоб зробити йому приємність. Мілдред така можливість видалася актом самопожертви, і вона одразу погодилася. Тепер дівчина стала більш чуйною, і Філіпу це подобалося. Вона попросила його відвести її до ресторанчика в Сохо, де вони так часто бували раніше; і Кері був невимовно вдячний, адже такий вибір підказував, що Мілдред пов’язують із цим місцем приємні спогади. За вечерею дівчина повеселішала. Бургундське вино з шинку на розі зігріло їй серце, і вона забула про свій скорботний вигляд. Філіп вирішив, що це гарна нагода завести мову про майбутнє.
— Я підозрюю, що ви не купаєтеся в золоті, чи не так? — припустив він, вибравши мить.