— Не відпускаймо екіпаж, — попросив Кері, коли вони дісталися до будинку, де винаймала кімнати Мілдред. — Я занадто стомився, щоб іти пішки.
На зворотному шляху Ґріффітс весело теревенив і, схоже, не зважав, що Філіп здебільшого гмикав у відповідь. Кері відчував, що його друг мусив здогадатися: щось не так. Нарешті його мовчання зробилося занадто важким, щоб із ним можна було боротися, і Ґріффітс, раптово занервувавши, змовк. Філіпу хотілося озватися, але він так соромився, що не міг із собою впоратися, а час минав і нагоду легко було втратити. Найкраще було одразу дізнатися правду. Тож він змусив себе заговорити.
— Ви закохалися в Мілдред? — несподівано запитав він.
— Я? — Ґріффітс засміявся. — Тому ви так дивно поводилися цілий вечір? Звісно ж, ні, мій любий старигане.
Він спробував узяти Філіпа під руку, але той відсахнувся. Кері знав, що Ґріффітс бреше, і не міг змусити себе натиснути на сусіда, аби той запевнив, що не тримав дівчину за руку. Раптом він відчув себе страшенно слабким і розчавленим.
— Для вас це нічого не означає, Гаррі, — сказав він. — У вас так багато жінок… не забирайте її в мене. У ній ціле моє життя. Я так багато вистраждав.
Голос зламався, і юнак не зміг стримати ридання, що рвалося з грудей. Йому було страшенно соромно.
— Мій любий старигане, ви ж знаєте, що я не робитиму нічого, що може вас образити. Я занадто сильно вас люблю. Просто клеїв дурня. Якби я знав, що ви так усе сприймаєте, був би обачнішим.
— Це правда? — перепитав Філіп.
— Ця дівчина мене анітрохи не цікавить. Слово честі.
Філіп заспокоєно зітхнув. Кеб зупинився біля їхніх дверей.
75
Наступного дня Філіп був у гарному гуморі. Йому страшенно не хотілося занадто набридати Мілдред своїм товариством, тому він улаштував усе так, аби не бачитися з нею аж до вечері. Коли він за нею зайшов, дівчина вже була зібрана, і він подражнив її за таку незвичну пунктуальність. Мілдред одягнула нову сукню, яку він їй купив, і здавалася Філіпові надзвичайно елегантною.
— Я мушу відправити її назад, щоб перешити, — повідомила дівчина. — Спідниця погано сидить.
— Не забудьте поквапити швачку, якщо хочете взяти сукню з собою в Париж.
— До того часу вона буде готова.
— Залишилося лише три дні. Поїдемо об одинадцятій, добре?
— Як хочете.
Майже цілий місяць вона належатиме йому одному. Філіп жадібно уп’явся в дівчину голодним закоханим поглядом. Він зберіг уміння посміятися над своєю пристрастю.
— Цікаво, що я у вас знайшов? — усміхнувся він.