— Ви ж не забули про свою обіцянку? — нарешті поцікавилася Мілдред, коли Кері відчинив їй двері.
— Яку це?
— Щодо грошей.
— Скільки ви хочете?
Він промовив це крижаним тоном, від якого слова здалися ще образливішими. Дівчина зашарілася. Філіп знав, що в цю мить вона ненавидить його, і здивувався самовладанню, яке не дозволило їй накинутися на нього.
— Завтра я мушу заплатити за сукню й комірне. Оце й усе. Гаррі не поїде, тож гроші на поїздку нам не потрібні.
Філіпове серце болюче загупало в грудях, і він випустив клямку. Двері захряснулися.
— Чому ні?
— Він сказав, що ми не можемо розважатися за ваші гроші.
Філіпом заволодів диявол, диявол самокатування, який давно причаївся всередині. Попри те що йому смертельно не хотілося, аби Ґріффітс їхав кудись із його коханою, він не міг нічого з собою вдіяти і почав переконувати його через неї:
— Не бачу нічого, що заважало б вам, якщо я сам цього хочу, — зауважив він.
— Я йому так і сказала.
— Я б навіть сказав, що якби йому справді цього хотілося, він не вагався б жодної миті.
— Ох, річ не в цьому. Він неабияк хоче поїхати. І поїхав би, якби мав гроші.
— Якщо він такий уразливий, я можу дати гроші
— Я казала Гаррі, що він може позичити, якщо йому вже так хочеться, а потім ми все віддамо.
— Це, мабуть, щось новеньке для вас: плазувати перед чоловіком на колінах, аби він провів із вами вихідні.
— Атож, хіба ні? — сказала Мілдред і, анітрохи не соромлячись, захихотіла.
Від її сміху у Філіпа мороз пішов поза шкірою.
— І що ж ви тоді збираєтеся робити? — поцікавився він.