— Не згоден, — похмуро заперечив Генріх Гроссе. — Зовсім не згоден. Це не просто випадок та й взагалі не випадок… Коли б ви не були розвідницею, то, звичайно, не зацікавилися б його кишенею. Цей вчинок логічно випливав з вашої постійної настороженості. Це не випадок, а закономірність. І те, що цей ось пан, — він кинув у бік Грундта, — покинув свій піджак біля вас, теж не випадковість, а необачність — результат переоцінки своїх сил і недооцінки сил противника.
— Гм… — посміхнулась Юля і мерзлякувато знизала плечима. — Ну, припустимо, що так… А те, що вам пощастило дізнатись, що записані в небіжчики шофер та конвоїри з «шістки» живі, здорові і сидять у тюрмі, це, по-вашому, не випадковість?
Генріх подумав, витримав невелику паузу і сказав:
— Якщо так міркувати, тоді й той факт, що мій сусід проговорився про машину з секретною поштою, яка мала йти через Горєлов, також чистісінька випадковість?
— Виходить, що так, — зауважила Туманова. — Безглузде нагромадження випадковостей.
— Бачте, в чому річ… — хотів був знову заперечити Генріх Гроссе, та його перебив капітан Дмитрієвський. Звертаючись до Туманової, він промовив:
— А чого нас мусить лякати, що це випадковість? Один великий російський вчений сказав, що щасливий випадок допомагає завжди тому, хто робить усе, щоб на нього натрапити. Ясно тобі? Життя, а особливо війна показують, що багато великих подій народжуються завдяки щасливому втручанню випадку. Якось я читав…
Дмитрієвський не доказав: у небі почулося тремтливе гурчання мотора, і всі посхоплювалися на ноги.
Літак наближався з важким наростаючим рокотом і, мигаючи бортовими вогнями, вимагав умовних сигналів.
— Вогнища! Вогнища! — скомандував Дмитрієвський і обняв одночасно Юлію і Генріха. — Завтрашній день ми зустрінемо в колі друзів.
Примітки
1
Стій! Проїзд заборонено! Об"їзд 3 км праворуч.
2
Боже мій!
ebooksa