Тільки майор запитав спокійно, як завжди:
— І це все, Паганелю?
— Та ні, анітрохи! — вигукнув з новим завзяттям учений.
— Як? В Австралії є щось іще чудніше? — запитала здивована й зацікавлена Гелена.
— Так, пані, — її підсоння. Своїми особливостями воно переважає геть усі дивовижі, про які я перше вам розказував.
— А саме? — залунало з усіх боків.
— Я не казатиму про цілюще повітря, багате на кисень і майже позбавлене азоту; також і про те, що тут немає вологих вітрів, бо мусони дмуть рівнобіжно берега, і що чимало недуг — тиф, кір та різні хронічні захворювання — тут невідомі.
— То це аж ніяк не дрібна перевага, — сказав Гленарван.
— Безперечно, але я мав на увазі інше. Тутешнє підсоння має одну властивість, можна сказати… неймовірну.
— Яку ж? — запитав Джон Манглс.
— Ви нізащо мені не повірите…
— Повіримо! — гукнули враз вельми зацікавлені слухачі.
— Ну, так воно…
— Що воно?..
— Підвищує моральність.
— Моральність?
— Атож, — відповів учений переконано. — Австралійське підсоння сприятливо діє на моральність. Тут метал не іржавіє, а люди — й поготів. Тут чисте й сухе повітря швидко відбілює все — і білизну й душі людські. В Англії запримітили цю чудасію й ухвалили засилати сюди злочинців на виправлення. Хіба ж ви ніколи про це не чули?
— Та невже? Цей вплив справді такий відчутний? — спитала Гелена.
— Так, пані, він відчувається і на людях, і на тваринах.
— Ви не жартуєте, пане Паганелю?