Секретний фарватер

Леонид Платов Секретний фарватер

Автор вважає за потрібне нагадати особливо прискіпливим читачам, що книжка ця — роман, причому не документальний.

Тому тут, як і в будь-якому романі, вигадка тісно переплетена з фактами. Автор малював “Летючого Голландця”, вигаданий ним підводний човен “для таємних доручень”, як певне узагальнення тієї різнобічної, хитромудро замаскованої диверсійної діяльності, що її провадили і далі провадять проти миру мого вороги, організатори воєн.

2009-12-17 uk ru М. В. Сидоренко Г. Л. Півторак MVV doc2fb, FB Editor v2.0, ImageFB2 2009-12-17 Харьковский С.А. C55FEA89-6388-44DC-8FF8-8218CEDC0DAB 1.0 "Молодь" Київ 1966 ПЛАТОВ ЛЕОНИД ДМИТРИЕВИЧ Секретный фарватер (На украинском языке) Ілюстрації В.Я.Савадога Обкладинка М.Л.Пікалова Редактор В. С. Тімукта Художній редактор Р.Ф.Ліпатое Технічний редактор С.М.Клопова Коректори Р.О.Кондрацька Н.Т.Попсуєнко Здано на виробництво 29/VІІ 1966 р. Підписано до друку 26/Х 1966 р. Формат 84×1081/32. Фіз. — друк. арк. 15,25. Умовн. друк. арк. 25,62. Обл. — вид. арк. 28,41. Тираж 30 000. Зам. 447. Ціна 97 коп. Видавництво ЦК ЛКСМУ “Молодь”, Київ, Пушкінська, 28. Київська книжкова фабрика Комітету по пресі при Раді Міністрів УРСР, вул. Воровського, 24

Леонід Платов

СЕКРЕТНИЙ ФАРВАТЕР

На морі, крім штормів і мілин, треба остерігатися ще Летючого Голландця…

Оле Олафсон,

колишній коронний лоцман.

Роман

ВСТУП

Грибов

РОЗДІЛ ПЕРШИЙ

ВСТУПНА ЛЕКЦІЙ З КОРАБЛЕВОДІННЯ

1

Він поновив цього року читання лекцій у Ленінграді.

З розрахованою повільністю розкладаючи свої нотатки на столі, — тим часом стихали шелест зошитів, приглушений шепіт, поскрипування стільців, — Грибов зловив себе на дивному відчутті. Здалося, що не сталось, не змінилось нічого, що все ще передвоєнний, 1940 рік — ті самі стіни навколо, той самий звичний пейзаж за вікном: граніт, Нева, туман над Невою.

Це було, звичайно, не так.

Йшов 1947 рік — другий післявоєнний.

І стіни навколо були вже не ті. На фасаді військово-морського училища навіть не встигли зафарбувати напис, який попереджав, що цей бік вулиці дуже небезпечний під час артилерійського обстрілу.

Та головне — люди в училищі інші.

Серед курсантів і слухачів немало колишніх фронтовиків. У 1941 році вони пішли з першого курсу в морську піхоту — прямо в окопи під Ленінградом, деякі заслужили там офіцерські погони і ось — після перемоги — повернулися доучуватись.

Грибов з цікавістю вдивляється в обличчя молодиків, що сидять перед ним. На фронті дехто відпустив вуса, як належить ветеранам. Але серед двадцятип’ятирічних вусачів є і юнаки. Он того рум’яного, засмаглого обличчя напевно не торкалася бритва. Курсантові років вісімнадцять, не більше. Проте на його ретельно випрасуваній фланелівці висить медаль Ушакова. Виходить, воював, і воював добре!

У глибині душі Грибов відчуває хвилювання, майже острах, наче це перша лекція в його житті, професорський дебют.

З чого почати курс? Як з перших же слів опанувати увагою людей, котрих протягом довгих років вчила, виховувала війна?..