— Годі й того, — провадила вона, — коли ви скажете, де це. Поляків можна не боятися.
— А звідкіля ти знаєш, — промовив він різко, — що звергаєшся з своєю діловою пропозицією до того, що треба?
— Знаю. Ви сюди прибігли, підозрюючи, що хтось скористається інформацією Інги. Ви вже розквиталися з тією жінкою, про яку вона розповіла?
— Ти сповна розуму, га?
— Я завжди була сповна розуму, — відповіла вона байдуже. — Ну, як? Якою буде твоя відповідь? Тільки, будь ласка, багато не базікай.
Справді… їм уже ні про що було говорити. Людини Рінга, очевидно, не було в замку. Якщо ця людина не фройляйн Елькен, то…
— Ходімо, — сказав Клосс, намагаючись надати своєму голосові якомога рішучого тону. — Ходімо назад.
Анна-Марія здивовано видивилася на нього.
— Що це означає?
— Просто: ходімо назад. Хутчій. Іди попереду.
— Якщо ти хочеш убити мене по дорозі, зроби це тут.
— Іди…
Вона йшла дуже повільно. Коридор, потім головний вестибюль… Коли вони вийшли надвір, фройляйн Елькен зупинилась.
— Ви любите стріляти в спину, правда?
“Невже вона американка? — подумав Клосс. Вони боролися проти спільного ворога, а водночас…”
— Не зупиняйся, — буркнув він.
— Подумай добре. Ти робиш страшенну дурницю.
— Іди! — прошипів Клосс.
Вони попростували через подвір’я, під ногами знову зашурхотів щебінь. Коли вони опинилися на вулиці, вона зненацька відскочила вбік, дуже спритно, але все-таки не настільки, щоб Клосс не встиг вистрілити, якби хотів. Та він саме цього й чекав; він знав, що вона спробує тікати. Клосс спокійно сховав пістолет у кишеню і стишив крок. Треба було дати їй трохи часу, цікаво, що вона тепер зробить.
Коли б він міг передбачити, що вона зробить далі, він не був би такий спокійний…
ebooksa