Восьмьоркін протягом кількох хвилин зовсім не чув своїх потерплих рук. Потім вони почали відходити, зап"ястя занило від болю. Степан, тамуючи стогін, напружив мускули, ворухнув пальцями і визволився з пут.
Перепочивши трохи, він розв"язав мотузку на руках Чижеєва і зняв із своїх ніг ремені.
За перегородкою, як і раніше, монотонно завивав мотор і хлюпотіла вода.
— Голова просто розвалюється! — сказав Восьмьоркін. — До крові, видно, розбили. А ти цілий?
— Не обмацував ще. Зараз спробую встати.
Підводячись, Чижеєв відчув гострий біль у лівій нозі.
Але ступати нею він, проте, міг.
— Розійдусь! Кісток не потрощили, — радісно сказав він. — Ти скількох покалічив?
— Трьох, здається. Вони повисли на мені, як хорти. Один навіть зубами в руку вчепився. А ось хто голову провалив, не розібрав. Зразу все замакітрилося…
— Гаразд, Стьопо, сьогодні ми їм ще одну гастроль дамо.
Чижеєв обережно підповз до виходу в машинний відділ і заглянув за перегородку. Там він побачив двох чоловік, освітлених синюватим електричним світлом. Один фашистський моторист, певно, дрімав. Він сидів роздягнутий по пояс і, обхопивши забинтовану голову руками, похитувався. Поруч з ним лежав автомат. Другий німець, невеличкий і товстий, стояв за мотором.
Сеня кивнув Восьмьоркіну, і коли той підійшов, шепнув йому у вухо:
— Всього двоє німців. На одному моторі йдуть. Знайди що-небудь важке.
Восьмьоркін, закусивши губу, взявся нишпорити рукою по темній палубі. Під трапиком він намацав ящик з інструментом. Сені Степан вибрав невеличку кувалду з короткою ручкою, а собі взяв важкий розвідний ключ.
Потім обидва друзі притаїлися біля входу в машинний відділ і стали чекати.
Забинтований фашист сидів собі у забутті, обхопивши голову руками. Зате другий стояв боком біля мотора і, немов передчуваючи щось недобре, час від часу косився на вихід.
Але ось він повернувся спиною… Чижеєв моментально просковзнув у прохід і замахнувся над його головою кувалдою… У цей час Восьмьоркін навалився на забинтованого фашиста.
Друзі з такою швидкістю і проворністю метнули на фашистських мотористів свою зброю, що ті навіть ойкнути не встигли і попадали приглушені на палубу.
Чижеєв для певності ще раз стукнув товстого гітлерівця і, відіпхнувши його вбік, сам узявся за реверс[13] діючого мотора, щоб передчасно не викликати тривоги серед верхньої команди.
Восьмьоркін, заволодівши автоматом, спитав:
ebooksa