— Коли б ти зробив так, як радила тобі я, — в тисячний раз дорікнула Тефара, — і сховав перлину, то вона б і досі в тебе була.
— Але коли я розкрив черепашку, то біля мене був Гуру-Гуру — скільки ж можна повторювати, га?
— Не буде у нас тепер будинку. Рауль казав мені сьогодні, що якби ти не продав перлину Торікі…
— Я не продавав йому перлину. Він украв її у мене.
— … що якби ти не продав перлину, то він дав би тобі за неї п"ять тисяч французьких доларів, а це — десять тисяч чилійських.
— Рауль, напевне, поговорив зі своєю матір"ю, — пояснив Мапуї. — А вона розуміється на перлинах.
— А тепер перлина пропала, — знову дорікнула Тефара.
— Я розплатився за борг з Торікі. А це — тисяча двісті хоч так, хоч сяк.
— Торікі загинув! — скрикнула вона. — Про його шхуну ніхто нічого не чув. Вона потонула разом з «Аораї» та «Гірою». Чи дасть тобі Торікі товарів у кредит, як обіцяв? Не дасть тобі Торікі товарів у кредит, бо Торікі — мертвий. А якби ти не знайшов перлини, то чи був би ти зараз винен йому тисячу двісті доларів? Ні, не був би, бо Торікі мертвий, а мертвим — не платять.
— Але ж і Леві не заплатив Торікі, — зауважив Мапуї. — Він дав йому якийсь папірець, за який в Папеете дали б оті гроші, на яких вони зійшлися. Але Леві загинув і заплатити не може; Торікі загинув, а разом з ним пропав і папірець, а перлина пропала разом з Леві. Ти маєш рацію, Тефаро. Я втратив перлину і нічого за неї не отримав. А тепер — лягаймо спати.
Раптом він підняв руку і прислухався. Знадвору почувся якийсь шум, наче хтось тяжко і болісно дихав. Циновку, що слугувала за двері, помацала чиясь рука.
— Хто там?! — скрикнув Мапуї.
— Наурі, — почулася відповідь. — Ви не знаєте, де мій син, Мапуї?
Тефара заверещала і вхопилася чоловікові за руку.
— Привид! — зацокотіла вона зубами. — Це — привид! Лице Мапуї стало блідо-жовтим. Він перелякано прихилився до дружини.
— Люба жінко! — мовив він, затинаючись і намагаючись змінити голос. — Я добре знаю твого сина. Він живе зараз на східному боці лагуни.
Знадвору почулося зітхання. Мапуї відчув прилив піднесення. Ще б пак — він щойно надурив примару!
— А звідки ти прийшла, люба жінко? — спитався він.
— З моря, — почулася пригнічена відповідь.
— Я так і знала, так і знала! — заверещала Тефара, розпачливо погойдуючись.