Цього разу картярі засіли в «Опері», і цілу годину здавалося, що не існує тої карти, поставивши на яку, він би не виграв. У перерві, коли банківник почав тасувати колоду, Нік Інвуд, власник картярського столу, зауважив між іншим:
— Чули, Пентфілде, здається, ваш компаньйон витинає дивні штуки там удома?
— Дайте Коррі спокій, він уміє розважатися, — відповів Пентфілд. — Далебі, він заробив право на відпочинок.
— Звісно, у кожного свій смак, — засміявся Нік Інвуд, — але, як на мене, розважатися і одружитися — не зовсім однакові речі.
— Коррі одружився?! — згукнув Пентфілд; він не повірив, але був дуже вражений.
— Атож, — відповів Інвуд. — Я вичитав це у газеті з Фріско, доправленою до нас кригою сьогодні вранці.
— Ну, і хто ж вона? — допитувався Пентфілд з терплячістю людини, яка знає, що з неї жартують, і чекає, що зараз ось вибухне веселий сміх.
Нік Інвуд витяг газету з кишені і почав перебігати її очима, зауваживши:
— Я маю не блискучу пам"ять на ймення, але звуть її щось так наче Мейбл… Мейбл… Ага, ось воно: «Мейбл Голмс, дочка судді Голмса», — саме так.
Лоуренс Пентфілд навіть і оком не повів, хоч здивувався, яким це чином хтось на Півночі довідався її ім"я. Він спокійно обвів поглядом усіх присутніх, сподіваючися, що хто-небудь з них себе викаже, але обличчя їхні виявляли тільки найзвичайнісіньку цікавість. Тоді він повернувся до господаря і сказав холодно й спокійно:
— Інвуде, б"юся навзаклад на п"ятсот доларів, що в газеті нічого того немає.
Господар картярні подивився на нього, здивовано посміхаючись.
— Кинь, хлопче! На біса мені твої гроші.
— Так я й думав, — глузливо посміхнувся Пентфілд, беручися знову до гри і роблячи подвійну ставку.
Лице Нікові Інвуду спалахнуло і, мовби собі не довіряючи, він знову перебіг очима по рядках газети. А тоді повернувся до Лоуренса Пентфілда.
— Слухайте-но, Пентфілде, — сказав він квапливо й схвильовано, — я не можу вам цього подарувати.
— Чого подарувати? — різко спитався Пентфілд.
— Ви натякнули, що я збрехав.
— Нічого подібного, — сказав той. — Я тільки зауважив, що ви намагалися невдало пожартувати.
— Прошу робити ставки, добродії, — озвався банківник.