Гіркий дим. Міст

Ростислав Федосійович Самбук Гіркий дим. Міст

Повість «Гіркий дим» розвінчує ворожу діяльність українських буржуазних націоналістів — платних агентів розвідувальних служб імперіалістичних держав

Повість «Міст» — оповідь про долю п’ятьох учасників розвідувально-диверсійної групи, яка здійснила сміливий рейд по фашистських тилах під час Великої Вітчизняної війни.

uk Сонячна FictionBook Editor Release 2.6 11 December 2012 http://lib.rus.ec Либрусек D3B7B878-BD32-480D-B01B-8689BE754D6B 1.0

1.0 — створення файлу: Сонячна

Гіркий дим. Міст Молодь Київ 1980 У2 С17 Самбук Р. Ф. Гіркий дим. Міст: Повісті. — К.: Молодь, 1980. — 272 с. — (“Компас”). ІСБН С 70303-098/М228(04)-80 45.80.4702590200. Видавництво “Молодь”, 1980 Библиотека юношества Серия “Компас” РОСТИСЛАВ ФЕОДОСИЕВИЧ САМБУК Горький дым. Мост. Повести Киев. “Молодь” (На украинском языке) Художнє оформлення І. М. Гаврилюка Редактор Ю. Г. Попсуєнко Художній редактор В. І. Пойда Технічний редактор М. Л. Мелько Коректор О. В. Ямчук Інформ. бланк № 1035. Здано на виробництво 20.11.79. Підписано до друку 03.09.80. ВФ 31977. Формат 84´1081/32. Папір друкарський № 3. Гарнітура звичайна нова. Друк високий. Умовн. друк. арк. 14,28. Обл.-вид. арк. 15,33. Тираж 65 000. Зам. 2748. Ціна 1 крб. 10 к. Ордена “Знак Пошани” видавництво ЦК ЛКСМУ “Молодь”, 252004, Киів-4, Пушкінська, 28. Надруковано з матриць друкарні видавниц­тва ЦК ЛКСМУ “Молодь” на Головному підприємстві республіканського виробничого об’єднання “Поліграфкнига” Держкомвидаву УРСР, 252057, Київ-57, вул. Довженка, 3.

Ростислав САМБУК

ГІРКИЙ ДИМ. МІСТ

Повісті

ГІРКИЙ ДИМ

ПОВІСТЬ

Від автора

Вже багато років ведуть відверту підривну діяльність проти Радянського Союзу та братніх соціалістичних країн мюнхенські радіостанції «Свобода» і «Свободная Европа». Фінансовані розвідками імперіалістичних держав, вони діють методами так званої «чорної радіопропаганди», забруднюючи ефір гірким, їдучим димом наклепів, брехні й цинізму.

У викриття ворожої, шпигунської діяльності цих облудних радіостанцій зробили вагомий внесок розвідники Радянського Союзу та країн соціалістичної співдружності. Поляк Анджей Чехович, чех Павел Мінаржик, болгарин Христо Христов, радянський громадянин Юрій Марін успішно виконали свою місію і повернулися на батьківщину. У своїх виступах по телебаченню та радіо, у статтях і книжках вони розвінчали ворожу діяльність PC та PCE.

«Гіркий дим» — твір не документальний, хоч автор і використав деякі матеріали, зібрані розвідниками й опубліковані в пресі. Ситуації та факти, взяті автором з реальної дійсності, художньо осмислені й трактуються довільно. Основне завдання повісті — показати справжнє обличчя шпигунів з PC, змалювати ворожу діяльність українських буржуазних націоналістів — цих платних агентів розвідувальних служб імперіалістичних держав.

Усе почалося з приїзду Сенишина до Києва…

Буває ж таке: причепиться мелодія, куплет пісеньки чи просто якесь безглузде речення — і сидять у мозку, наче цвях. Десь він чув, що це нібито відхилення від нормальної психіки. Подумавши таке, Рутковський зіщулився. Лише на мить відчув ляк і холод у спині, поворушився в кріслі й випростався, наскільки дозволяли прив’язні паси. Чортівня якась. Нерви в нього — як міцні мотузки: найкращі лікарі дійшли такого висновку. Визирнув у вікно — літак уже пробив хмари і йшов на посадку. Ще кілька хвилин і…

Усе почалося з приїзду Сенишина до Києва…

Невдовзі вони знову зустрінуться, Юрій Сенишин уже чекає на нього; умовилися вчора по телефону — ще вчора він говорив з Юрком із Торонто, і ось уже «боїнг» сідає в мюнхенському аеропорту. Півдоби від Канади до Західної Німеччини, переліт, до якого Рутковський готувався мало не рік.

Бо влітку минулого року Юрій Сенишин приїхав до Києва…

Літак торкнувся аеродромного бетону зовсім нечутно, Максим зітхнув і розстебнув паси. Не поспішав виходити, десь напівсвідомо відтягуючи зустріч з Сенишиним.

Митник навіть не глянув у валізу Рутковського. Максим підхопив її і вийшов до залу, одразу побачивши Юрія. Так, це був його двоюрідний брат Юрко Сенишин, Максим легко впізнав його: високий, ставний, ще моложавий, хоч і з передчасними залисинами та сіткою ледь помітних зморщок попід очима. А поруч нього чорнява, з високою кучмою волосся, зовсім юна жіночка. Міг подумати: Юркова дочка, якби не бачив фотографії Іванни. Навіть у київському готелі на тумбочці біля Юркового ліжка завжди стояв знімок Іванни. Сенишин не крився, що закоханий в неї і тепер, через десять років по одруженні; їй не менше тридцяти, а вигляд — мов у двадцять.

Юрій ступив крок назустріч Максимові, лише крок чи два, не більше, привітно помахав рукою, усміхнувся і щось сказав дружині.

Іванна підвела на чоловіка очі, проте не відповіла, знов утупилася в Рутковського: дивилася насторожено й очікувально. Високий, ще вищий за її чоловіка, русявий, з широко поставленими темними очима, усміхнений, у сірому, гарно пошитому костюмі.