До книжки увійшли найвідоміші твори видатного російського письменника-романтика, чудового пейзажиста, мрійника й тонкого психолога Олександра Гріна. Повість-феєрія «Пурпурові вітрила» – це зворушлива і романтична казка, що підносить силу любові й людського духу, справжня поема про диво, яке творить людина своїми руками. В основу роману «Та, що біжить по хвилях» покладено романтику моря, загадкові історії кораблів, таємничі матроські легенди. Головний герой твору шукає свій ідеал і свою мрію і віднаходить справжні скарби духовного життя.
Для дітей середнього і старшого шкільного віку.
Переклад з російської Ігоря Андрушенко
Ілюстрації Олени Чичик
v 1.0 – Busya
1.1 — скрипти, дрібні правки: Сонячна
Олександр ГРІН
ПУРПУРОВІ ВІТРИЛА
Збірник
Пурпурові вітрила
Повість-казка
Ніні Миколаївні Грін підносить і присвячує автор
I. Провість
Ось і Лонгрену, матросові «Оріона», міцного трьохсот-тонного брига, на якому він прослужив десять років і який любив більше, ніж син інколи любить рідну неньку, довелося кинути службу.
А сталось усе так. Одного разу, навідавшись вряди-годи додому, моряк не побачив, як завше ще віддалік, на порозі будинку свою дружину Мері, що сплескувала руками, а тоді щодуху кидалася назустріч. Натомість, біля дитячого ліжечка — нової речі в маленькій Лонгреновій домівці — стояла схвильована сусідка.
— Три місяці я ходила за нею, старий, — мовила вона, — поглянь на свою донечку.
Серце Лонгренові завмерло, коли чоловік схилився над ліжком й побачив восьмимісячне створіння, що зосереджено споглядало його довгу бороду, потім сів, спустив очі й заходився крутити вуса. Вус був мокрий, як у зливу.
— Коли вмерла Мері? — запитав він.
Жінка розповіла сумну історію, раз у раз замовкаючи, щоб зворушливо побавити дівча, й щокроку запевняючи, що Мері в раю. Варто було Лонгренові заглибитись у подробиці, як рай видався йому трохи світлішим за якусь дровітню, тож подумав моряк, що вогонь звичайної лампи — коли б вони наразі були разом, утрьох — правив би за незамінну втіху для жінки, яка відбула до незнаного краю.
Місяців три тому господарські справи у молодої матері були вкрай кепські. З грошей, залишених Лонгреном, добряча половина пішла на лікування після важких пологів, на турботи про здоров’я немовляти; нарешті втрата незначних, але необхідних для життя коштів змусила Мері попросити в борг грошей у Меннерса. Той тримав трактир-крамницю, і його вважали багачем.
Мері пішла до нього о шостій вечора. Годині о сьомій оповідачка перестріла її на дорозі до Лісса. Заплакана й засмучена Мері сказала, що йде до міста заставити обручку. Вона докинула, що Меннерс погоджувався дати грошей, але ж за це вимагав кохання. Отже Мері нічого не домоглася.
ebooksa