— Як не поможе, я верну гроші.
— Ну гаразд, кажіть, — здався Коліпзів клієнт.
— Електризуйте клітку у— сказав Колінз.
Спершу власник левів не зрозумів; потім йому сяйнуло в голові.
— Цебто….
— Атож, — кивнув головою Колінз. — І ніхто нічого не здогадається. Сухі батареї — і квит. Примостіть їх під кліткою. Айседорі треба буде тільки наступити на вмикача. Як вони не почнуть метатись та ревти на весь цирк, коли електрика зашпигає їх у лапи, тоді я не тільки не візьму ваших трьох сот, а ще й доплачу вам триста доларів. Я сам бачив, як воно діє, і це діло певнісіньке. Звірі наче на розпеченій плиті танцюють. Підплигують, а як стануть на лапи — знову припікає… Тільки струм треба давати помалу, — застеріг Колінз. — Я навчу вас, як приладнувати батареї. Спершу не дуже сильний струм, щоб вони могли й номер виконувати, а під кінець сильніший і сильніший. І не звикнуть вони до цього ніколи. Довіку танцюватимуть, як і першого дня. Ну, що скажете?
— Справді рада варта трьохсот доларів, — визнав власник левів. — Хотів би я заробляти гроші так легко…
РОЗДІЛ XXIX
— Мабуть, доведеться махнути на нього рукою, — сказав Колінз до Джонні. — Я знаю, що дель Мар не помилявся, коли писав, що це диво, але я не можу добрати ключа до нього.
Це сталося після нової сутички між Майклом і Колінзом. Майкл, що робився чимраз понуріший і дратливіший, майже без ніякого приводу кинувся на ненависного йому чоловіка, але вкусити його, як завжди, не зумів, тільки дістав кілька сильних копняків під щелепу.
— Безперечно, в ньому є золота жила, — міркував уголос Колінз, — тільки я до неї не докопаюсь, а він робиться щодень зліший. Глянь на нього. Ну чого він допіру на мене накинувся? Я ж його не займав. У нього жовч збирається, і скоро він навіть на полісменів почне кидатись.
За кілька хвилин до Колінза підійшов один з його клієнтів, білявий молодик, що держав у Сідервайлді трьох дресированих леопардів і провадив репетиції з ними, й попросив позичити йому ердельтер"єра.
— У мене зостався тільки один, — пояснив він, — а без двох не та безпека.
— А що сталося з вашим другим? — спитав хазяїн.
— Альфонсо — мій великий самець-леопард — сьогодні вранці розлютився й дав йому гарту. Довелося добити. Роздер його, мов коня на кориді. Та мене пес урятував. Якби не він, усе те мені б дісталося. На Альфонсо таке не вперше нападає. Це він уже другого собаку мені знівечив.
Колінз похитав головою.
— Ерделів у мене зараз немає, — сказав він, і враз погляд його впав на Майкла. — А спробуйте-но ірландського тер"єра, — запропонував він. — Вони натурою подібні до ерделів. У всякому разі дуже близькі родичі.
— В роботі з хижаками я тільки на ерделів покладаюся, — завагався молодик.
— Ірландські тер"єри теж годяться. Ви гляньте на оцього. Бачте, який великий та дебелий. І духу йому не бракує, можете мені повірити. Він не злякається нічого. Випробуйте його. Як підійде — продам задешево. Це буде новинка — ірландський тер"єр з леопардами.
— Як він загризеться з тими котярами, йому враз буде амба, — сказав Колінзові Джонні, коли білявий молодик повів Майкла за собою.