— Пробачте, а скільки вам років?
— За віком ви старші од мене, за званням — не знаю, — суворо сказала Ельза.
— А ви давно?..
— Повернетесь, зайдете в кадри, попросіть мою особову справу… — Подивилася напруженим поглядом у вічі, додала уривчасто: — Доповідайте, я слухаю…
Вайс стисло повторив їй усе те, що готував для інформації. Вона кивала, показуючи цим, що запам"ятала. Спитала:
— Це все?
— Ні, тільки головне.
— Непогано, — похвалила вона без усмішки. — Ви не марнували часу. Молодець.
— Дякую. — І Вайс додав ледь іронічно: — Товаришу начальник!
— Ні, — сказала вона. І нагадала: — Я тільки ваша зв"язкова.
— Дозвольте звернутися із запитанням?
— Знаєте, — сказала вона, — не треба на мене ображатися. Ви думаєте, я сухар. А мені просто на шию хотілося кинутися спершу Зубову, потім вам. Я так довго не бачила своїх… То що ж ви хотіли дізнатися?
— Це ви відкрили у Зубова артистичний талант?
— Я, — кивнула вона з гордістю. — Існує спеціальний циркуляр фюрера «про підтримання в народі доброго настрою», і в зв"язку з цим дається броня служителям мистецтва, «майстрам біцепса». Я віддала Зубова під покровительство цього циркуляра. І, уявіть собі, Зубов подобається публіці. Але він дуже визивно тримається.
— На сцені?
— Ні.
— З вами?
— Та ні, з німцями. — Додала засмучено: — Я кожного разу дивуюся, коли бачу його.
— Чому?
— Та просто тому, що він завжди йде начебто назустріч смерті.