Він довго лежав, утиснувшись у стіну, із заплющеними очима, але так і не заснув. Схопився, як тільки Ельза доторкнулася до нього, щоб розбудити. Обличчя в неї було ще блідіше, ніж учора, під очима сині тіні. Вона мляво подала Йоганнові руку.
— Не знаю, як сьогодні виступатиму. Я так стомилася! Звикла бути сама, а тут раптом то Зубов, то ви. І потім знову лишитися самій…
— Мені теж буде потім… — Йоганн запнувся, — скучненько.
Ельза вийшла провести його.
У кухні біля плити поралися жінки. Почувши кроки, вони всі разом обернулися.
Ельза закинула руки на плечі Йоганнові, припала до його губів, а потім легенько підштовхнула в спину.
Йоганн машинально запам"ятовував дорогу до Ельзиного будинку, прикмети самі собою вкарбовувалися в його свідомість. Він думав про цю дівчину.
У «Гранд-отелі» він узяв у портьє свої пакунки, вийшов на контрольно-пропускний пункт, пред"явив документи. Його посадили в попутну машину, і всього з однією пересадкою він добрався до підрозділу.
26
Штейнгліц співчутливо поставився до мотивів, якими Вайс пояснив своє спізнення.
— Мати постійну коханку гігієнічніше, аніж бігати кожного разу до нової дівки.
— Та я по-справжньому закоханий, пане майор.
— Сентиментальність — наша національна ахіллесова п"ята.
Лансдорф лишився задоволений покупками, але причину запізнення визнав неповажною:
— Жінку чоловіки вигадали для того, щоб виправдувати свою дурість.
Лансдорф промовив повчально:
— Нам потрібні люди мовчазні й рішучі, які вміють у самотині задовольнятися непомітною діяльністю і бути постійними.
Йоганн жваво погодився:
— О, ці прекрасні думки Фрідріха Ніцше, як ніщо інше, відповідають і моєму ідеалові.
А сам подумав: «Оце вдало вийшло! Молодець я, запам"ятав. Не вірив, що згодиться, а от, виявляється, згодилося».