Ані кущика, ані засохлої травини — рівний чорний простір, що добре проглядався з будь-якої підвищеної точки.
Вікна в бараках, хоч і вузькі, тяглися майже на всю довжину стін, а дерев"яні витяжні труби — майже через кожні десять метрів, але поставлені вони чогось не вертикально, як мають стояти труби, а стирчать із стін куцими ящиками.
Рейс пояснив:
— Це для прослухування. — Потім сказав з гордістю: — Гер Клейн впровадив багато удосконалень. Він, наприклад, уникає прилюдних страт. Але кожен карцер обладнано такими засобами, що винний може сам розправитися з собою, якщо, звичайно, пан оберштурмбанфюрер вважає його ліквідацію доцільною.
— Виходить, організується самогубство?
— Ну, чого ж самогубство? Просто свобода вибору.
Побачивши смугасту колону в"язнів, що йшла назустріч, Рейс порадив Йоганнові звернути на них увагу:
— Принцип знеосіблення — теж ідея гера Клейна. Починається з того, що кожен в"язень має тільки свій номер — більш нічого свого. Жодної речі не дозволено їм мати, тільки номер. З цією метою кожен в"язень міняє щоденно барак, місце на нарах і групу, в якій перебував. Ми їх тасуємо, як колоду карт. Особливо в радянських в"язнів розвинутий інстинкт організованості. А таким способом ми перебиваємо цей інстинкт. Ну й легше підсилати слухачів.
— Донощиків?
— Слухачів. Це паш термін, він точніший.
— І багато їх?
Рейс відповів загадково:
— Це особисті кадри оберштурмбанфюрера.
— Отакі хлопці нам і потрібні! — з ентузіазмом вигукнув Вайс. — Сподіваюсь, ви нам деким поступитесь?
— Як накаже оберштурмбанфюрер.
Йоганн поклав руку Рейсові на спину й, по-дружньому напівобнімаючи його, попросив:
— Ану, по-приятельськи. Парочку міцненьких. А то, я бачу, вони всі тут охлялі.
— Ну не всі, є один кролик надзвичайно живучий.
Вайс сказав сухо:
— Ті, на яких провадяться медичні експерименти, нам не потрібні.