— Я не розумію.
— Що ви не розумієте?
— Не розумію, та й годі.
— Не хочете розуміти?
В"язень мовчав.
Рейс занепокоєно спитав:
— Що він тобі відповів?
— Він хоче подумати, — сказав Вайс.
Рейс попросив:
— Скажи йому, що я вже починаю думати, чи не слід його полікувати в енецблоці. У нього поганий вигляд.
Йоганн переклав.
Обличчя в"язня ще більше посіріло. Він усміхнувся однією щокою, сказав хрипло:
— Ясно!
— Що вам ясно? — спитав Йоганн.
— Все, — сказав № 740014. І додав: — Значить, злазь, приїхали.
— Марш! — наказав Рейс і недбало наказав блокфюреру, що підскочив до нього: — Цього — на фініш.
— Момент, — сказав Йоганн. І з усмішкою попросив Рейса: — Дозволь мені самому його трусонути.
— Відставити! — наказав Рейс блокфюреру.
Гупаючи по плацу дерев"яними підошвами, в"язні розійшлися в бараки.
На плацу запала в"язка мертва тиша. І зразу став відчутний кислий сморід туману, чадний запах людського поту і мокрого лахміття, гострий запах дезинфекції.