Шафа призначалась для підвішування, розтягування в"язнів під час допитів. Це була навіть не шафа, а футляр, що приховував змонтоване в ньому особливе хитромудре обладнання. Зі стелі звисали на блоках ручні кандали, а внизу лежали каидали для ніг. Йоганн спробував підняти їх і не зміг: такий важкий був прикріплений до них бетонний вантаж. Видимо, честь винаходу цього страхітливого розп"яття належала Флінку. Він якось кинув мимохідь, що з дитинства не може бачити крові. І завтра, а можливо, ще й сьогодні Йоганн зустрінеться з цим Флінком, і потисне йому руку, і всміхнеться йому, і поцікавиться його самопочуттям, і говоритимуть вони про якісь там незначні дрібниці: про погоду, про нові пластинки…
Йоганн причинив шафу, сів за стіл і щосили стиснув гумову палицю з нанизаними на неї металевими гайками. І враз його пальці розтулилися. Він зрозумів, що перед ним цього разу Рейсів винахід, яким той не раз чванився, жартома називаючи це знаряддя «жезлом з обручками».
Постукали. Блокфюрер завів в"язня № 740014, виструнчився біля дверей, чекаючи наказу. Йоганн знову взяв у руки гумову палицю, підійшов, наказав блокфюрерові вийти з камери. Розмахуючи палицею перед лицем в"язня, спитав по-російськи:
— Ну, що скажеш? — І нібито випробовуючи знаряддя допиту, щосили вдарив по одвірку. Потім відчинив двері, визирнув. Коридор був порожній.
Йоганн підійшов до столу, сказав:
— Сідайте.
В"язень глибоко зітхнув, як перед стрибком у воду, і сів на вгвинчену у підлогу масивну табуретку.
Пильно дивлячись йому у вічі, Йоганн назвав його справжнє ім"я. Додав:
— Стахановець. Шахтар. Комуніст. Так?
В"язень, не підводячи очей, похмуро розглядав свої руки. Обличчя в нього лишалося незворушним, мертвим. Йоганн закричав:
— Кажи, тварюко, кажи! — І вдарив палицею по столу. — Кажи!
Шахтар повернувся до нього спиною, звично обхопив голову руками.
Вайс сів, запропонував:
— Покуримо…
В"язень вражено втупився в нього.
— Правильно, — схвалив Йоганн. — Все правильно. Молодець.
— А ти сволота, — дуже спокійно, з гідністю промовив шахтар. — Пес у вовчій шкурі.
— Зрозуміло, — сказав Йоганн, — точне формулювання. — Порадив: — А ви все-таки візьміть усю пачку, ну як трофейну, чи що.
Шахтар недовірливо потягнув до себе сигарети, швидко запхнув за пазуху. Спитав:
— Купити думаєш?