«Кролик» схлипнув, затулив обличчя руками.
— Мовчати! — наказав Йоганн і махнув рукою блокфюреру. Коли той вийшов, Йоганн ледь прочинив дверці шафи, пильно подивився на «кролика». — Ти!.. — І назвав номери ще трьох інформаторів, причому вимовив це голосно, чітко. Потім розвалився на стільці й, похитуючи головою, вів далі: — Усі ви четверо, — він знову виразно повторив номери, — своєю роботою на гестапо заслужили підвищення.
— Дякую, пане обер-єфрейтор!
— Мовчати! Я не закінчив. Служба абверу бере вас у свою систему. А ти… — Вайс подав «кроликові» аркуш паперу й олівець, — пиши, хто тут за твоїми даними підлягає негайній ліквідації.
«Кролик» схопив папір, почав квапливо писати. Від старання його лоб заросився потом. Коли він простягав списаний папір Вайсові, од попередньої його розв"язності не лишилося й сліду.
Йоганн переглянув список.
— Усі? А тепер геть звідси. І запам"ятай: ми, абверівці, повісимо тебе, якщо патякатимеш. — Визирнув у коридор, наказав блокфюреру, що чекав там: — Одвести його, та не забудь дати кілька разів по пиці, щоб він мав такий вигляд, як і належить мати після виклику в спецблок. — І провів їх до дверей.
Повернувшись, почекав трошки, знову визирнув у коридор, потім відчинив шафу.
— Виходь. — Спитав: — Усе чув?
Шахтар кивнув головою.
— Поглянь на список.
Шахтар підійшов до столу.
— І мій номер виписав, гадюка…
— Так, — сказав Йоганн, — це добре, що він тебе не забув.
— Кому добре?
— Ну, скажімо, мені. — Спитав суворо: — Тепер ти зрозумів?
Шахтар знову кивнув. Вайс суворо попередив його:
— Через два дні — не раніш.
— Гаразд, — спокійно сказав шахтар. — Через два дні задушимо.
Йоганн сказав суворо: