— Все! Твоя правда.
— Ти хочеш запитати мене іще про щось? — поцікавився Вайс.
— А можна?
Вайс кивнув.
— Значить, ти з тими німцями, які вважають, що врятувати Німеччину від Гітлера може лише Червона Армія?
— З тими німцями, — додав Вайс, — яким ти повинен стати.
— Ти думаєш, я зможу?
— Так.
— Поки що, — сказав сумно Генріх, — ти вже врятував мене. Я мав намір раз і назавжди покінчити зі всім оцим болотом. Я був дуже самотній, Йоганне, — до нестямного відчаю. Відчував себе в"язнем у власній шкірі, і щоб звільнитися…
— Добре, — перебив його Вайс, — тепер ти теж не вільний, поки Німеччина не вільна.
— А це може бути, щоб ми стали вільні?
— Ти тільки що не вірив у можливість звільнити чотирьох німців. І ось вони вже на волі. І звільнили їх ті, хто бореться за вільну Німеччину.
— Але ж це росіяни створили організацію з військовополонених, вона називається «Вільна Німеччина».
— Не росіяни створили організацію «Вільна Німеччина», — заперечив Вайс, — а німці, визволені з-під влади гітлерівців, створили її за допомогою росіян.
— Щоб, використавши цю організацію, завоювати Німеччину?
— Хіба я схожий на завойовника? — усміхнувся Пане.
— Але ж ти не росіянин.
— Комуністи, Генріху, завжди, в усі часи боролися за свободу і незалежність Німеччини.
— Ти став комуністом?
— Коли б у Німеччині при владі стояли комуністи, Радянська країна була б найбільшим другом Німеччини.