— Читай, — наказав Вайс, подаючи Генріхові купку тоненьких аркушиків. Пояснив: — Це копія справи про вбивство Рудольфа Шварцкопфа. Тут зізнання Папке. Ти пам"ятаєш Папке? Я зробив так, що цього падлюку перекинули через фронт на парашуті і наші захопили його на місці приземлення. Але для радянських слідчих органів він цікавий лише як співучасник убивства радянського громадянина — твого батька.
— Мій батько не був радянським громадянином!
— Тут є фотокопія листа твого батька, де він повідомляв урядові Латвії, що вирішив прийняти радянське підданство. Читай, — повторив Вайс і додав співчутливо: — Я поки що залишу тебе самого, але буду поруч, погуляю по набережній.
Генріх не відповів. Він жадібно припав очима до топких аркушів паперу, що тріпотіли на річному вітрі.
Вайс повільно ходив по набережній. Йому було жаль Генріха, він розумів, як важко йому довідатися про жахливі подробиці вбивства батька, про які так детально повідомив слідчому Папке.
Минуло досить часу для того, щоб прочитати документи, а Генріх все не з"являвся. Не дочекавшись його, Вайс знову піднявся на зруйновану палубу брандвахти.
Генріх сидів на кнехті. Обличчя його було бліде. Він обернувся, очі жорстко блиснули:
— Я вб"ю його.
— Забороняю. — Вайс відчував, що Генріх саме так і скаже, і заздалегідь обдумав відповідь. Додав нарочито офіційним тоном: — Віллі Шварцкопфа судитимуть радянські органи, і Папке повторить на суді своє зізнання.
— Коли?
— Частково це залежить і від нас з тобою.
— Не розумію, — обурився Генріх, — чому ти досі приховував усе це від мене?
І це питання Генріхове було вже давно передбачено.
— Я хотів, щоб ти сам для себе вирішив, — сказав Вайс. — Сам. І не лише тому, що Віллі убив твого батька. І ти розумієш, чому вбив: Рудольф Шварцкопф компрометував Віллі Шварцкопфа, заважав його кар"єрі. Я хотів, щоб ти сам зрозумів, що ввесь цей світ, світ Віллі й інших, таких, як він, став ворожий тобі. А коли б ти лише через почуття помсти прийшов до нас? Ким би ти тоді був?
— А ким я маю бути?
— Людиною, яка робить усе в ім"я процвітання своєї батьківщини, керуючись своїми переконаннями.
— І для цього я повинен допомагати розгрому Німеччини!
— Звільненню німецького народу, — сказав Вайс, — з нашою допомогою.
— А потім? Потім завойовники диктуватимуть німцям свою волю?
— Потім німецький народ сам виявить свою волю. Радянська держава беззастережно схвалить рішення народної влади.