Відчай

22
18
20
22
24
26
28
30
Юліан Семенов Відчай

Чимало таємниць відкривають нам всесвітньовідомі книги Юліана Семенова, героєм яких є німецький офіцер Штірліц (він же — російський радянський розвідник Максим Ісаєв).

Після шаленого успіху фільму «Сімнадцять спалахів весни», виконуючи свою обіцянку перед мільйонною аудиторією, Юліан Семенов розповів про трагічні обставини життя М. М. Ісаєва (Штірліца) після повернення на Батьківщину.

Гостросюжетний детективний роман «Відчай» (1989) хронологічно завершує серію книг про Штірліца, який з волі Центру повернувся в Росію, в Москву. Він багато років був своїм серед чужих — і от став чужим серед своїх.

2011-12-28 uk ru Надія Орлова
MVV http://kompas.co.ua doc2fb, ImageFB2, FictionBook Editor Release 2.6, AlReader2 2011-12-28 MVV, Rem_Karpov A2B94E40-AA25-4913-A63A-FDD00B8C3B74 1.0 "Криниця" Київ 2002 966–7575–37–3 Серія «Сімнадцять спалахів весни» — спочатку і потім» СЕМЕНОВ Юліан Семенович ВІДЧАЙ С30 Cеменов Ю. С. Відчай: Роман/Авториз. пер. з рос. Н. П. Орлової. — К.: Криниця, 2002.— 208 с. — (Сер. «Сімнадцять спалахів весни» — спочатку і потім»), ISBN 966-7575-37-3 Чимало таємниць відкривають нам всесвітньовідомі книги Юліана Семенова, героєм яких є німецький офіцер Штірліц (він же — російський радянський розвідник Максим Ісаєв). Гостросюжетний детективний роман «Відчай» (1989) хронологічно завершує серію книг про Штірліца, який з волі Центру повернувся в Росію, в Москву, Голова редакційно-художньої ради В. А. МИХАЛКО Головний редактор видавництва І. Л. Андрієвська Редактор Т. В. Майданович Коректор П. М. Мачуга Художній редактор В. Л. Андрієвська Художник В. С. Мельничук Комп"ютерна верстка О. В. Ролік Підписано до друку 30. 01. 2002. Формат 84x108/32. Обл. — вид. арк. 16. Наклад 10 000 прим. Зам. № 2-686 Видавництво «Криниця», Україна, 02217, м. Київ, вул. Електротехнічна, 4-А ЗАТ "ВІПОЛ", ДК№ 15 03151. м. Київ, вул. Волинська, 60

Юліан Семенов

ВІДЧАЙ

(ПОВЕРНЕННЯ ШТІРЛІЦА)

 Роман

©  http://kompas.co.ua — україномовна пригодницька література

Цим багатогранним романом ми розпочинаємо серію видань Юліана Семенова «Сімнадцять спалахів весни» — спочатку і потім»: заглавний найпопулярніший твір Ю. Семенова, в якому описано кінець Другої світової війни в Європі навесні 1945 року, світогляд його головного героя, — це своєрідна точка відрахунку, стильова та емоційна домінанта.

Авторизований переклад з російської Надії Орлової[1]

Видання здійснено за перекладом, створеним у 1990-му році.

Перекладено на українську мову за книгою: Семенов Юлиан. Отчаяние // Ненаписанные романы. — М.: «ДЭМ», 1989.

ПРОЛОГ

Світлій пам"яті мого друга

Шандора Радо («Дора»)

присвячую

І Аверелл Гарріман, посол Сполучених Штатів, який працював у Москві в найскладніші роки великого протистояння, і герой битв у Європі генерал Беддл Сміт, що змінив його, передавали у державний департамент повідомлення, котрі аж ніяк не можна було вважати збалансованими.

Вільно чи невільно вони виходили в своєму аналізі російської ситуації з тих норм і законів, що були записані в їхній Конституції і охоронялися їхньою пресою, Конгресом, Сенатом, громадською думкою. Американські дипломати, котрі бували на нечастих прийомах у Кремлі, не відводили очей від того столу, за яким стояв Сталін і його колеги: вони намагалися не пропустити жодного переміщення, жодного контакту членів Політбюро одного з одним; але спостерігали тільки дружну й доброзичливу монолітність.

Шок, викликаний усуненням з посади маршала Жукова, якого західні експерти ладнали в члени Політбюро, минув за рік: сенсація на Заході недовговічна — їх там щодня підкидають, устигай ковтати. Помалу Жукова забули, бо він зостався живий і навіть командував військовим округом.

…Головна помилка американців — після того як забули «справу» Жукова — полягала в тому, що вони все ще вважали всіх тих людей, які виходили в коротких пальтах і кепках (крім, мабуть, Молотова і Вишинського) вслід за Сталіним на Мавзолей першого травня і сьомого листопада, єдиним, сконцентрованим цілим, командою, подібною до того штабу, який збирав довкола себе кожен президент Сполучених Штатів Америки.

Вони вважали, що після краху Троцького і Бухаріна (обох у Нью-Йорку терпіти не могли за їхню революційну діяльність) Сталін лишився з тими, кому вірить безмежно, як і вони йому.