— На що саме?
— Це просто підло, так і знай! — провадив Куций у благородному гніві. — І я б не здивувався, якби хтось у тебе кулю вліпив, бо ти таки заслужив на це!
Паливода мало не спалахнув нестримною люттю. Він стиснув дешеву виделку так, що аж зігнув її, а блакитні його очі погрозливо заярілися.
— Ти що це, Куций, верзеш? Коли ти гадаєш, що я задумав тишком-нишком якесь свинство…
— Я знаю, що гадаю, — вперто відказав Куций. — І тишком-нишком такі речі не виходять. Коли кидають, то це й дурень побачить.
— Що кидають?
— Ну, яйце, сливу, м"яча, будь-що. Тільки знай, Паливодо, це тобі так не минеться. Цього тобі публіка не подарує. Хоч міс Ерол і акторка, ніхто не дозволить тобі закидати її на сцені яйцями.
Якусь мить здавалося, що Паливоду грець вхопить. Він похапцем сьорбнув гарячої, мов окріп, кави й поволі оговтався.
— Ти помиляєшся, Куций, — холодно й розважливо сказав він. — Я не збираюся закидати її яйцями. Та зрозумій же ти! — знову розпалюючись, вигукнув він. — Я хочу піднести їй ті яйця на тарілочці, некруто зварені — вона їх дуже любить.
— Я так і знав, що помиляюся, — великодушно мовив на це Куций. — Я вірю, що ти не здатний на таке паскудство.
— От і добре, Куций, — простив його Паливода. — Але перейдім до діла. Тепер ви розумієте, навіщо мені потрібні яйця. Так потрібні, що аж-аж-аж!
— Отож ти даєш за них дев"ять тисяч шістсот двадцять доларів? — спитав Куций.
— Та це ж здирство! — обурився Паливода.
— Ні, це операція, — відповів Смок. — Чи, може, ти гадаєш, ми скупили яйця для розваги?
— Слухайте, я ж вам усе пояснив, — благально промовив Паливода. — Мені потрібні тільки дві дванадцятий. І я дам вам по двадцять доларів за штуку. Але нащо ж мені така гурма яєць? Я он скільки років тут прожив і не їв яєць, можу й далі без них обходитися!
— Та ти не заводься, — порадив йому Куций. — Кажеш, вони тобі не потрібні? Ну то ми тебе не силуємо.
— У тім-то й річ, що потрібні, — жалібно сказав Паливода.
— Тоді викладай дев"ять тисяч шістсот двадцять доларів, і якщо я неправильно полічив, то з мене чарка.
— А що як ці яйця ні на що не придадуться? — заперечив Паливода. — Що як міс Ерол вони вже набридли?
— Як на мене, міс Ерол варта таких грошей, — спокійно докинув Смок.
ebooksa