У серці Африки, або Пригоди Аллана Квотермейна

Генрі Райдер Хаґґард У серці Африки, або Пригоди Аллана Квотермейна

Подальші пригоди Аллана Квотермейна, Генрі Куртіса і капітана Гуда — знайомих читачеві по "Копальнях царя Соломона"  — знову ж відбуваються на африканському континенті, постійному натхненнику творчості Г. Р. Хаґґарда.

2010-09-10 uk en MVV http://kompas.co.ua doc2fb, FictionBook Editor 2.4, ImageFB2 2010-09-10 http://argo-unf.at.ua/load/nf_v_vo_quotshkolaquot/biblioteka_prigod/2006_genri_rajder_kha_ard_u_serci_afriki_abo_prigodi_allana_kvotermejna/414-1-0-1981 http://argo-unf.at.ua 04833F0A-F495-4CA0-AFD1-94F8176F095B 1.0 "Школа" Харків 2006 966-8182-55-3 Літературно-художнє виданняХАҐҐАРД ГЕНРІ РАЙДЕРУ СЕРЦІ АФРИКИ, або Пригоди Аллана КвотермейнаДля широкого кола читачівІлюстрації Н. КозловаРедактор Р. Дерев’янченкоКоректори Я. Косенко. Т. ВакулєнкоМакет С. БирюковСвідоцтво про внесення до державного реєструсуб’єкта видавничої справисер. ДК № 907 від 25.04.2002 р.Формат 60Х901/16 Папір друкарський. Гарнітура “Петербург”. Друк офсетний. Ум. друк. арк. 31,0 Обл. — вид. арк. 26,8.З питань оптових поставок звергатися:Видавничий дім “ШКОЛА”61103, м. Харків, а/с 535, тел./факс [phone]Надруковано у друкарніТОВ “Торнадо”61045, м. Харків, вул. Отакара Яроша. 18 Козлов Н.

Генрі Райдер Хаґґард

У СЕРЦІ АФРИКИ,

або Пригоди Аллана Квотермейна

_{Ілюстрації Н. КОЗЛОВА}

ТАЄМНИЧІ СИЛИ

РОЗДІЛ І

Моє дитинство минуло в Оксфордширі, де мій батько був священиком. Усього він мав чотирьох дітей, і я з них — наймолодший. Наш старий будинок, примарно збережений моєю пам’яттю, давно вже зрівняний із землею, інакше я неодмінно з’їздив би подивитися на нього. Добре тільки пам’ятаю, що на воротах сиділи два кам’яних леви, такі страшенні, що я боявся їх. Можливо, у них був прихований натяк на моє майбутнє.

Неподалік від нас розташувався замок ексвайра¹Херсона. Власне, це був простий, хоча красивий і великий будинок, але його завжди називали замком.

Одного разу, на останнє Різдво перед тим, як мій батько емігрував, — інакше я б не пам’ятав цього, — нас, дітей, вирядили до замку на ялинку.

Було багато гостей, яких зустрічали лакеї в червоних жилетах. Ялинку прикрасили в їдальні, оздобленій старовинним чорним дубом. Перед нею — ексвайр Керсон і місіс Херсон.

Побачивши мене, місіс Керсон звернулася до високого джентльмена, який стояв біля неї, і, привітно доторкнувшись золотим лорнетом до його плеча, сказала:

— Погляньте, кузене, на цього кумедного хлопчиська: у нього волосся — неначе… як це називається… неначе жорстка щітка!

Високий джентльмен, покрутивши вуса і взявши руку місіс Керсон, почав водити нею по моєму волоссю, доки вона не шепнула йому:

— Облиште мою руку, кузене.

Джентльмен насупився.

Знічений від влаштованого мені прийому, я сховався за стілець і спрямував усю свою увагу на маленьку Стеллу Керсон, єдину дочку есквайра, яка роздавала дітям різдвяні подарунки. Вона була вбрана Дідом Морозом; м’яка біла тканина облямувала її гарненьке личко і шию, а її великі карі очі здалися мені прекраснішими за все, що я будь-коли бачив.

Нарешті підійшла і моя черга одержати свій подарунок — вельми знаменний стосовно наступних подій життя мого і Стелли: це була велика мавпа. Стелла дістала її з нижніх гілок ялинки і, подаючи мені, сказала:

— Хлопчику Аллане Квотермейне, ось вам різдвяний подарунок.

При цьому легка тканина її рукава зачепила одну зі свічок і вмить спалахнула. Від руки полум’я швидко піднялося до шиї.