— Так, ваша величносте, — відповіла я іспанською з жахливим акцентом, сподіваючись, що це якось зменшить його інтерес до мене.
— Чарівливо, просто чарівливо, — замріяно промимрив Рудольф. — «От чорт!» — подумки вилаялася я. — Прекрасно. Тоді донна Діана неодмінно має побувати в наших майстернях. Мені завжди надзвичайно приємно виконувати побажання дами.
«Цікаво, про яку саме даму йдеться?» — подумала я.
— А стосовно Келлі та книги — то ще побачимо, ще побачимо. — Рудольф обернувся до триптиха. — «Я дивитимуся, мовчатиму і чутиму», — здається, так йдеться у прислів’ї?
-А ви бачили вовкулаку, фрау Ройдон? Він — єгер імператора, і моя сусідка, фрау Габермель, чула, як він виє ночами. Кажуть, він харчується імператорськими оленями, що гуляють біля Оленячого рову. — Рукою в рукавичці фрау Губер взяла капустину й підозріло принюхалася до неї. Гер Губер свого часу був комерсантом на ганзейській торгівельній базі в Лондоні, і хоча Лондон їй не подобався, англійською його дружина володіла цілком пристойно.
— Ха! Який ще там вовкулака! Ніякого вовкулаки немає, — заперечила сеньйорина Россі, повернувши свою голову на довгій шиї і скрушно хитаючи головою з приводу високої ціни на цибулю. — Однак мій Стефано каже, що в палаці повно демонів. Єпископи з собору хочуть їх вигнати, але імператор не дозволяє. — Як і фрау Губер, Россі певний час прожила в Лондоні. Тоді вона була коханкою одного італійського художника, який взявся навчити англійців манірності. А зараз вона — господиня іншого італійського мистця, який взявся навчити пражан мистецтву різати скло.
— Я не побачила там ані вовкулак, ані демонів, — зізналася я. Обличчя жінок відразу ж зів’яли. — Але я бачила нову картину імператора, — сказала я змовницьким тоном. — На ній зображена Венера. Повністю гола. Вона виходить із купальні. — І я багатозначно поглянула на обох жінок.
«За відсутності пліток про потойбічних істот вистачить розмови й про сексуальне збочення імператора», — подумала я.
Фрау Губер рвучко випросталася.
— Я гадаю, що імператорові потрібна дружина. Добра австрійка, яка йому куховаритиме. — Вона погодилася купити капусту у вдячного торговця зеленню, який цілих півгодини мовчки вислуховував її критику своєї продукції. — Розкажіть нам іще раз про ріг єдинорога. Кажуть, він має цілющі тонізуючі властивості.
Уже вчетверте за останні два дні мене просили розповісти про чудеса, які я бачила в кунсткамері імператора. Не встигли ми повернутися до «Трьох Круків», як новина про нашу аудієнцію в імператора вже поширилася серед наших сусідів, і пані з Малої Страни зачаїлися до наступного ранку, з нетерпінням чекаючи звіту про мої враження.
І відтоді поява в будинку імператорських посланців та ліврейних слуг десятків богемських аристократів та закордонних великих цабе дедалі більше розпалювала їхню цікавість. Тепер, коли Метью прийняли при дворі, і його зірка впевнено засіяла на імперському небосхилі, старі приятелі поспішали засвідчити йому свою прихильність і прохати допомоги. П’єр дістав гросбух, і невдовзі празька філія банку де Клермонів відкрилася для ведення бізнесу, хоча я бачила, що надходжень було мало, а витрат багато. Ці витрати призначалися для оплати прострочених рахунків, виставлених комерсантами празького Старого Граду.
— Ти отримала посилку від імператора, — сказав мені Метью, коли я повернулася з ринку. Він тицьнув письмовим пером на грубенький мішечок. — Якщо ти його розкриєш, то Рудольф чекатиме, що ти особисто прийдеш висловити свою вдячність.
— А що то може бути? — Я помацала посилку. То явно була не книжка.
— Щось таке, про отримання чого ми пожалкуємо, це я гарантую. — Метью з силою увігнав перо в чорнильницю, і густа чорна рідина виплеснулася з неї на поверхню столу. — Рудольф — колекціонер, Діано. І його не просто цікавлять роги нарвалів та безоарові камені. Він домагається й людей і так само не схильний розлучатися з ними, як і зі своїми неживими експонатами.
— Як і Келлі, — зазначила я, розв’язуючи мотузки на посилці. — Але я не продаюся.
— Та всі ми продаємося, — сказав Метью, широко розкриваючи очі. — О Господи…
Між нами з’явилася сріблясто-золотиста статуетка Діани два фути заввишки. За винятком сагайдака, вона була гола і сиділа верхи збоку на олені, скромно схрестивши ноги. Поруч сиділо двійко гончаків.
Гелоуглас аж присвиснув.
— Що ж, схоже, тут імператор доволі відверто виявив свої бажання.
ebooksa