— Я маю сильнішу спрагу, аніж Метью, — сказав він, хапаючи келих. Шарль аж охнув від такого нахабства. А Хенкок принюхався до вмісту глечика й також забрав його в Шарля. — Я не пив свіжої крові цілих три дні. Ти маєш дивний смак стосовно жінок, але ніхто не зможе заперечити твоєї гостинності.
Метью кивнув Шарлю в бік Гелоугласа, який також жадібно припав до глека. Зробивши останній ковток, він витер рукою рота й грізно спитав:
— Ну, що? Чому мовчите, наче води в роти понабирали? Зрозуміло, ви не хочете говорити, але цілком резонно було б почути від вас хоч якесь пояснення — яким чином ви примудрилися вскочити в таку халепу?
— Це питання краще обговорити в приватній обстановці, — сказав Волтер, поглянувши на Джорджа та двох демонів.
— А чому це, Рейлі? — забіякувато спитав його Хенкок. — Де Клермону доведеться багато чого пояснити. І його відьмі також. Краще, аби ці пояснення зробила вона сама. Дорогою ми натрапили на священика. Із ним було двоє заможних джентльменів. Виходячи з того, що я почув, супутниця Клермона має у своєму розпорядженні три дні, а потім…
— Щонайменше п’ять, — поправив його Гелоуглас.
— Можливо, й п’ять, — погодився Хенкок, повернувши голову в бік свого напарника. — А потім її віддадуть під суд. Ще два дні вона матиме для того, щоб придумати, що сказати суддям, і менш ніж півгодини, щоб придумати переконливу брехню для священика. Тож краще розповісти все начистоту.
Усі утупилися на Метью, який стояв і мовчав.
— Невдовзі годинник ударить чверть години, — нагадав йому Хенкок після того, як пройшов деякий час.
Я взяла справу у власні руки.
— Метью захистив мене від одноплемінників.
— Діано, — загарчав Метью.
— Метью — і втрутився у відьмацькі справи? — витріщився Гелоуглас.
Я кивнула.
— А коли небезпека минула, ми з ним зійшлися.
— І все це сталося в суботу в проміжку від дванадцятої дня до сутінок? — Гелоуглас недовірливо похитав головою. — Придумайте щось переконливіше, тітонько.
— Тітонько? — Я отетеріло обернулася до Метью. Спочатку Бервік, потім Конгрегація, а тепер оце. — Оцей навіжений — твій племінник? Стривай, дай подумати. Ага — він син Болдвіна! — Гелоуглас був майже так само м’язистий та кремезний, як і дубоголовий братик Метью, і так само впертий. Були й інші Клермони, яких я знала: Жоффруа, Луїза та Гуго (про якого згадувалося лишень побіжно й таємничими натяками). Гелоуглас міг бути нащадком будь-кого з них — або іще кого-небудь, хто мав стосунок до розгалуженого родинного дерева Метью.
— Болдвін? — Гелоуглас аж сіпнувся. — Навіть іще до того, як я став вером, я й близько не підпустив би того монстра до моєї шиї. Моїм батьком був Гуго де Клермон. До вашого відома, мої одноплемінники були «ульфгеднарами», а не навіженими берсерками. Вони вдягалися у вовчі шкури і жили жагою крові. До того ж, я лише частково норвежець, і це — моя добра й лагідна частина, якщо хочете знати. Решта — від скóтів, через Ірландію.
— Оті скóти мають лиху вдачу, — зазначив Хенкок.
Гелоуглас підтвердив правоту свого напарника, легенько сіпнувши себе за вухо.
ebooksa