15
Після того випадку у турпоході Ангеліна намагалася бути пильнішою і не зводити з нас погляду. Або нікуди не відпускати, що для неї було одне і те ж.
Була неділя. Дощило. Ангеліна поїхала у справах, ми лишилися зі Свєткою вдома самі. З розпорядженням не полишати приміщення. Я не вельми дослухався наказів Ангеліни, але сьогодні була така мерзотна погода, що й самому нікуди не хотілося вилазити. Я півдня валявся на дивані й мусолив уже тричі читаний детектив.
До кімнати постукала, а потім і просунула голову Свєтка:
— Привіт! Чим займаєшся?
— Читаю, — пробубонів я.
— Сьогодні потрібний день. Молодик… Золотий лебідь… Дев’ятий ключ… — таємниче проказала вона.
Я відмахнувся від неї, як від настирливої комахи:
— Відстáнь!
— Я тобі обіцяла показати… Я малюватиму пентакль. Ти що, не хочеш побачити? — хитро примружила очі.
— Знаю, я тебе… Сама ж нічого не знаєш, тільки балачки балакаєш… А як до діла…
— Мені потрібен молоток, гвіздок і мотузка… — значуще проказала Свєтка. — Допоможеш знайти?
— Для чого?
— Кажу ж, малюватиму пентакль! Щоб відкрити портал!
— Гаразд, — буркнув я і підвівся з дивана. Вона мене заінтригувала — таким дивним набором приладів для відкриття порталу.
Ми швидко знайшли на кухні гвіздок вкупі з молотком. Із мотузкою було складніше.
— Пасок годиться? — спитав я, зазирнувши у ванну.
— Годиться… — швидко зорієнтувалася Свєтка і витягнула пасок з Ангеліниного халату. — А ще мені потрібні крейда і довга лінійка…
Крейда і лінійка відшукалися в її кімнаті. А ще там вона прихопила ефірну олію кориці й пачулі.
— Кориця — щоб тобі корилися, — пояснила вона. — А пачулі для того, щоб тебе почули.
ebooksa