Фрідман і Міллібранд зручно всілися навпроти Гайдука, взявши до рук високі, спітнілі від холоду стакани з якоюсь молочного кольору рідиною. Голдстайн запалив сигару, від чого в їдальні завис гидкий запах паленої гуми, ковтнув віскі без льоду та содової, подивився уважно на Гайдука і спитав:
— Так що будемо робити з вашою Україною? Як тебе звати?
— Ігор.
— Ігорю, зови мене Ема, — вуркітливо дозволив Голдстайн, що означало перехід на «ти».
46
— Хочу подякувати Світовому уряду за подолання Великої Темряви в окремо взятій країні, — сказав Гайдук, відзначивши подумки, що віскі йому поки що не треба пити.
— Не перебільшуйте наших можливостей, — примружив повіки Голдстайн. — Це вдалося тільки тут, у Локарно, і то завдяки Гаролду, який щодня стирчить годинами на даху ногами догори. Хмари бояться вигляду його жахливих кривих ніг.
Міллібранд байдуже вивчав стелю, не реагуючи на підначки старого.
— Пане Голдстайн…
— Ема, — виправив Гайдука колишній державний секретар.
— Ема, — ледве подолав цей бар"єр Гайдук, пригадавши, що колись у київській школі йому подобалася весела дівчина Емма, в яку всі хлопці були закохані і називали її Емчиком. — Я вдячний вам і вашим колегам за можливість бути тут і обговорити з вами питання, яке нас найбільше турбує. Новообраний президент Василь Воля та уряд України–Руси вітають вас і сподіваються на розуміння.
— Яка площа? — спитав Голдстайн.
— Чого?
— Твоєї України?
— Трохи більше шестиста тисяч квадратних кілометрів.
— Це менше, ніж розміри штату Техас, — підказав Міллібранд.
— А земель сільськогосподарського призначення? — розпитував далі Голдстайн.
— Понад п"ятдесят процентів площі.
— Скільки продуктів харчування ви можете виробляти?
— Можлива продукція зерна — до ста мільйонів тонн на рік, — відповів, як на іспиті. Гайдук. Слава богу пам"ятав.
ebooksa