Парзіваль: Не знаю. Ти живеш у підвалі матері?
Арт3міда: Ні.
Парзіваль: Тоді все одно би подобалась.
Арт3міда: То я повинна повірити, що ти один з тих міфічних хлопців, яких цікавить тільки особистість жінки, а не її вигляд?
Парзіваль: Чому ти вирішила, що я чоловік?
Арт3міда: Я тебе прошу. Це ж очевидно. Від тебе йдуть тільки чоловічі флюїди.
Парзіваль: Чоловічі флюїди? Я що, використовую чоловічу побудову речень, чи як?
Арт3міда: Не змінюй тему. Ти казав, що я тобі подобаюсь?
Парзіваль: Ти мені подобалась задовго до того, як ми зустрілись. Я читав твій блоґ і дивився відеовипуски. Я слідкував за тобою роками.
Арт3міда: Але ти все ще нічого про мене не знаєш. Або мою особистість.
Парзіваль: Це ОАЗа. Ми існуємо тут як чисті особистості.
Арт3міда: Дозволь не погодитися. Все в наших онлайн-особистостях фільтрується через наших аватарів, що дозволяє нам контролювати, як інші нас бачать і чують. ОАЗа дозволяє нам бути ким завгодно. Ось чому всі стають залежними.
Парзіваль: То у реальному житті ти не схожа на ту людину, яку я зустрів тієї ночі в гробниці?
Арт3міда: Це була всього лише одна сторона мене. Сторона, яку я вирішила показати тобі.
Парзіваль: Ну, мені сподобалася ця сторона. І якщо ти покажеш мені свої інші сторони, впевнений, вони теж мені сподобаються.
Арт3міда: Це ти зараз так кажеш. Але я знаю, як це відбувається. Рано чи пізно ти захочеш побачити моє справжнє фото.
Парзіваль: Я не з тих, хто висуває вимоги. Крім того, я точно не збираюся показувати тобі свою фотографію.
Арт3міда: Чому? Ти такий потворний?
Парзіваль: Яке лицемірство!
Арт3міда: То? Відповідай, Клер. Ти потворний?
ebooksa