Зазирни у мої сни

— Джип?

— Ага, джип. Щоб по піску їздити.

— Добре.

— А ще?

Він перекрутився на інший бік і подивився на мене. У спальні було темно, та ми майже торкалися носами, тож я добре бачив його очі.

— Мама приїде на мій день народження?

Я ковтнув слину:

— Ні, Тео.

— Чому?

Я німував, мабуть, хвилину.

— Вона нас не любить більше? — напосідав малюк. — Це тому, що я кричав?

— Ти про що? — спершись на лікоть, я підтримував голову долонею.

— Коли ви забирали мене…

— Коли це? — я збагнув, що він згадує викрадення лише після того, як слова злетіли з язика. Тео сховав підборіддя, показуючи, що більше не бажає говорити.

— Тео, ні, зовсім ні! — я обійняв його.

— А Ліза прийде?

— Запитаю в неї, але гадаю, так.

— А Меллорі?

Дивно, що запам’ятав.

— Гадаю, теж треба буде запитати.