Мати, звісно, знала про все. Але вона не втручалась у його справи. Більше того: відчуваючи серцем, чим загрожує синові найменша необережність, вона допомагала йому і під час сеансів чергувала надворі. А ночами молила бога, щоб він захистив сина від біди…
Ось і зараз мати сиділа, тримаючи в руках сорочку, і беззвучно плакала від усвідомлення своєї безпорадності. Вона бачила, що юність сина минає в знегодах, у смертельній небезпеці. Хто ж винен у цьому? Війна, кругом війна… Вона сприймала Костьову долю по-материнському, і свідомість того, що він рискує життям в ім"я Батьківщини і що таке життя — подвиг, який ладні зробити тисячі синів народу, не могла приглушити її болісної тривоги.
У кабінеті військового коменданта міста відбувалась нарада. Тут були офіцери комендатури, представники місцевої поліції, співробітники польової жандармерії та фельдгестапо, яких терміново скликали для обговорення надзвичайного становища. Був присутній і начальник гестапо, хоча він, як і раніш, вважав, що розшук машини — не його справа. Він сидів і з удаваною уважністю розглядав узори на килимі.
Виступали всі, кому не ліньки. Кожен вважав за свій обов"язок висловити якийсь здогад, припущення і хоч коротеньку, аби власну, відмінну від інших думку.
Потім заговорив комендант, майор Фаслер:
— Підсумуємо, панове, — сказав він. — Як не сумно, але більшість схильна вважати, що на машину вчинено напад. З цього нам і треба виходити.
— Отже, по-вашому, — не стримався начальник гестапо, — вороги живцем захопили кур"єра з поштою, охорону і затягли їх у ліс?
— А що? — запитав комендант.
— Куди ж поділась машина? — запитав гестапівець. — З машиною їм упоратись було б важче.
— Вони могли забрати машину, — боязко висловив свою думку начальник поліції.
— Нісенітниця! — вигукнув гестапівець. — Вона не могла пройти непоміченою через пункти жандармерії. Ми зараз маємо перевірені дані про всі машини, що проходили в нашому напрямку. Машини з кур"єром серед них нема.
— Що ж ви пропонуєте? — звернувся до нього комендант.
— Шукати, — відповів начальник гестапо. — Шукати по маршруту її слідування, а не поблизу міста…
Увійшов черговий і попросив зняти телефонну трубку. Гестапівець підійшов до телефону. Дзвонив його заступник. Він доповів:
— Щойно бачив Філіна. Цікава історія. Він одержав листа від славнозвісного Новожилова…
— Командира партизанського загону? — не розуміючи спитав начальник гестапо.
— Цілком правильно.
Всі присутні на нараді завмерли і насторожились.
— Далі! — зажадав начальник гестапо.
— Новожилов хоче послати до нього свою дочку і просить, щоб він влаштував її де-небудь у місті на роботу, бажано коло себе. І радить Філіну видавати дочку за свою сестру. Розумієте? Тимчасом ця дочка володіє німецькою мовою. Філін упевнений, що це партизанська розвідниця або зв"язкова. Він добре знає Новожилова й чудово пам"ятає, що в того є три сини і ніколи не було дочки. Я думаю, що партизани затіяли якусь комбінацію.
ebooksa