Амок

Янка Мавр Амок

Історико-пригодницький роман з часів повстання на Яві в 1926 році.

2010-09-27 uk be Борис Чайковський MVV http://kompas.co.ua doc2fb, FictionBook Editor 2.4, ImageFB2 2010-09-27 Сканування - Дмитро Черепеня ([email protected]), розпізнавання і вичитка - MVV 2AB239E4-0B05-479C-BBE3-9FD0C90227EF 1.0 "Молодь" Київ 1958 Редактор Ю. О. Авдєєв Художній редактор М. А. Прокопенко Технічний редактор Н. А. Тимчишина Коректор О. Лазебна Мавр Янка (Федоров Иван Михайлович). АМОК (На украинском языке) Здано на виробництво 22. IV.58 р. Підписано до друку 20–V–1958 р. Формат 84 X 108 1/32. Фіз. друк. арк. 8,5. Умовн. друк. арк. 13,94. Обл.-вид. арк. 14,95. Тираж 50000. Зам. 724 Ціна 6 крб. Видавництво ЦК ЛКСМУ «Молодь», Київ, Пушкінська, 28. 4-та військова друкарня

Янка Мавр

АМОК

_{Авторизований переклад з білоруської Б. ЧАЙКОВСЬНОГО}

_{Ілюстрації М. ШТАЄРМАНА}

_{Обкладинка О. АЛЕКСАНДРОВА}

Частина перша

КОМУ ПРИГОДИ — КОМУ БОРОТЬБА

І. ТАМ, ДЕ КОЛИСЬ ГУРКОТІВ КРАКАТАУ

У Зондській протоці. — Кракатау. — Напад на військовий корабель. — Хто кого: машина чи вітер? — Хоробрий мічман. — Чорні й білі. — Корабель захоплено. — Суд.

Невеликий голландський військовий корабель «Саардам» наближався з півдня до Зондської протоки. З лівого боку — Суматра, а з правого — Ява поступово насовувалися все ближче й ближче, ніби мали намір зовсім загородити дорогу.

— Згорнути паруси! Збільшити пари! — наказав капітан.

«Саардам» вміщав дві тисячі тонн вантажу і міг пливти як за допомогою вітру, так і за допомогою пари. Доки він був у відкритому морі, то використовував паруси, а тепер у вузькій протоці, де вітер щохвилини змінював свій напрямок, паруси тільки заважали. Та надвечір вітер почав стихати взагалі.

— Значить, завтра вранці будемо в Батавії^[1], — сказав лейтенант Бренд, — лишилося всього миль сто.

— Тільки неприємно йти цим вузьким коридором вночі, — похмуро промовив капітан.

— Дурниці! — весело відповів Бренд. — Ми ж, можна сказати, вже дома, дорогу знаємо. Правда, старий? — ввернувся він до боцмана Гуза, що стояв поруч і смоктав свою люльку, з якою ніколи не розлучався.

Той неквапливо вийняв з рота люльку, плюнув у море і сказав:

— Зав"яжіть мені очі, і я беруся так провести вас у Батавію.