— Гаразд, зважимо на це, — сказав Джон Манглс. — А наказ “Дунканові” ви надішлете на п’ятнадцять днів пізніше, нічого не поробиш.
— Та головна перепона, — вів далі Айртон, — навіть не в труднощах просування. Доведеться переходити на той бік Снові й, мабуть, чекати, поки спаде вода.
— Чекати? — вигукнув молодий капітан. — Хіба не можна знайти броду?
— Мабуть, ні, — відповів Айртон. — Сьогодні вранці я шукав, де б його перейти, але шукав марно. О цій порі року лише зрідка зустрічаються такі повноводі бурхливі річки, це просто нещасливий збіг обставин, і тому я нічим не можу зарадити.
— А вона дуже широка, ця Снові? — втрутилась до розмови Гелена.
— Широка й глибока, пані, — відповів Айртон. — Завширшки сягає до милі, і течія дуже бистра. Навіть досвідченому плавцеві небезпечно її перепливати.
— То дарма! Змайструємо човна! — вигукнув Роберт, що сміливо розв’язував найскладніші питання. — Зрубаємо дерево, видовбаємо його та й спустимо на воду!
— Правильно, син капітана Гранта! — похвалив хлопчину Паганель.
— Він має рацію, — додав Джон Манглс. — Так і зробимо. Гадаю, немає чого гаяти далі дорогий час у марних суперечках.
— А ваша думка, Айртоне? — спитав Гленарван.
— Я вважаю, пане, — коли не дістанемо вчасно допомоги, то й через місяць сидітимемо ще на берегах Снові.
— Себто ви маєте інший, ліпший план? — дещо роздратовано спитав Джон Манглс.
— Авжеж, коли “Дункан” покине Мельбурн і прибуде до східного узбережжя.
— Знову “Дункан”! І в який це спосіб, хотів би я знати, яхта, прибувши до Туфолдської затоки, допоможе нам туди дістатися?
Айртон поміркував хвилину й ухильно відповів:
— Я не налягаю на своїй пропозиції, і те, що раджу, роблю в загальних інтересах. Я ладен вирушати в дорогу, коли накажете.
І він схрестив руки на грудях.
— Але ж це не відповідь, Айртоне, — зауважив Гленарван. — Відкрийте нам ваші плани, й ми їх обміркуємо. Що ви пропонуєте?
— У тій скруті, в якій ми опинились, — заговорив Айртон спокійним упевненим голосом, — я вважаю за найрозумніше не ризикувати, переправляючись через Снові, а ждати допомоги тут. Цю допомогу може нам подати тільки “Дункан”. Станемо тут табором, харчів нам не бракує, а хтось із нас хай одвезе Томові Остіну наказа вирушити до Туфолдської затоки.
Така несподівана пропозиція дещо всіх спантеличила, а Джон Манглс зустрів її з неприхованою ворожістю.