Ставка більша за життя. Частина 2

22
18
20
22
24
26
28
30

Машина зупинилася перед резиденцією абверу. У коридорах було порожньо, в кабінеті Клосса на письмовому столі горіла лампа, а на маленькому столику стояли пляшка коньяку і дві чарки.

— Було це так, — почав Клосс. — Фройляйн Данка зателефонувала до мене й сповістила про напад. Подумавши, я вирішив, що бандити намагатимуться доправити вас у ліс, і вирішив відрізати їм шлях. Це була єдина можливість урятувати вас.

— Прекрасний коньяк, — похвалив італієць, сідаючи в м’яке крісло. Вони ще нічого не сказали один одному, обидва мали підстави боятися, і обидва не були впевнені…

— Як вони виглядали? — запитав Клосс і простяг руку по записник.

— Хто?

— Ці бандити.

— Їх було кілька чоловік, — відповів Ріолетто.

— Скільки?

— Важко сказати, я був напівнепритомний.

— Обличчя? Характерні прикмети?

— Було темно, — промовив італієць. — Боюся, що нічого не зможу вам сказати. Ми неодмінно повинні про це говорити?

— Треба ж з чогось почати.

— З панною Данкою, звичайно, нічого не сталося?

— Ні, — усміхнувся Клосс.

— Я так і думав. — Італієць простяг руку по сигару. — Відкриємо карти?

— Можливо, ранувато? — сказав Клосс. Він підвівся, підійшов до дверей, раптово відчинив їх і знову зачинив. — Ці сигари, — вів далі Клосс, повертаючись на своє місце, — належать панові Пушке. Я дістав їх від нього в подарунок.

— Он як, — здивувався Ріолетто.

— Пан Пушке, — провадив Клосс, — чоловік надзвичайно цікавий. Це чоловік з багатою біографією. І в нього часом бувають прекрасні думки. — Він засунув руку в кишеню і подав італійцеві акуратно складені аркуші паперу. — Прочитайте це.

Ріолетто уважно прочитав зізнання Пушке, потім поклав аркуші на стіл і затягся димом.

— І що ви збираєтеся з цим робити? — запитав він.