— Тікаймо! Утікаймо! — стогнав Техотль.
Вони минули ще кілька залитих зеленим світлом кімнат, перетнули обширну залу й зупинилися перед гігантською бронзовою брамою.
— Текультлі! — сказав Техотль.
3. НАРОД, ПРИРЕЧЕНИЙ НА ПОМСТУ
Техотль ударив кулаком у бронзову браму й став боком, аби бачити протилежний бік зали.
— Траплялося, тут гинули люди, які вже відчували себе в безпеці, — пояснив він.
— Так чого ж вони не відчиняють? — запитав Конан,
— Вони дивляться на нас через Око, — відповів Техотль. — Ваш вигляд їх спантеличив.
Він голосно закричав:
— Відчиняй браму, Ексцелане! Це я, Техотль, зі мною друзі з великого світу за лісом! Зараз відчинять, — заспокоїв він союзників.
— Можна було б їм трішки й поспішити, — похмуро сказав Конан. — Щось все-таки повзе за нами коридором.
Знову лице Техотля стало попелястим, і він заходився щосили гамселити у браму:
— Відчиняйте, бовдури, відчиняйте! Нас переслідує Повзун!
Він гамселив ще й ще, і нарешті брама безшумно відчинилася, утворивши перегороджений ланцюгом прохід, в якому блищали наконечники списів і суворі уважні очі. Потім ланцюг опустився, і Техотль, схопивши союзників за руки, буквально затягнув їх за браму. Конан, озирнувшись, устиг ще помітити позаду жахливі контури змії, що повзла повільно й важко. Величезне тіло витікало з дверей, огидна голова була вся в крові й невпевнено хиталася з боку в бік.
Коли вони опинились у квадратній кімнаті, стражники опустили важкі засуви й напнули ланцюг. Ця брама була здатна витримати будь-яку облогу.
Стражників було четверо, вони належали до тієї ж самої раси, що й Техотль, і були озброєні списами та мечами. В стіні біля брами була встановлена складна система дзеркал, за допомогою яких крізь вузьку щілину в стіні спостерігали за тим, що відбувається перед брамою. Певне, це й було Око, про яке говорив Техотль.
Стражники з подивом роздивлялися прибульців, та нічого не запитували, і Техотль утримувався від пояснень. Страх і нерішучість облишили його.
— Ходімо! — квапив він своїх нових друзів. Конан озирнувся на браму.
— А ті, що переслідували нас? Вони не стануть брати ворота штурмом?
— Вони знають, що Орлина Брама їм не до снаги. Вони втекли в Ксоталанк разом зі своїм повзучим дияволом. Ходімо, я проведу вас до володарів Текультлі.